У Львові в колонії повінчався ув’язнений з мешканкою Вінниччини. Наречений Олександр у колонії вже 11 років. Попереду ще три. Життя змінилося кардинально, коли скоїв непоправне.
«Воно (життя) змінилося ще до того, як я сюди потрапив. В мене особливо важкий злочин – вбивство. Після цього я поїхав в монастир, у Почаївську Лавру, я туди не зміг зайти, бо розумів, що я зробив дуже страшне. Назвати це помилкою – це взагалі нічого не сказати», – розповів ув’язнений наречений Олександр.
У монастирі прожив 8 місяців і навіть мав бажання стати монахом, та здався правосуддю. З нареченою Світланою познайомився завдяки християнському виданню: прочитав її статтю та написав листа. Відтоді вони 4 роки переписувалися і бачилися лише 4 рази і то через скло.
«Саша написав, задав мені питання по вірі, я йому по вірі відповідала. Ну так ми і переписувались: він по вірі питає, а я по вірі відповідаю. Вже згодом він написав: я тебе люблю, а потім дописав: християнською любов’ю», – розповіла наречена Світлана.
Пізніше пара вирішила побратися. Про свій намір Олександр розповів священикові, який приїжджає в колонію.
«Я спілкуюся із Сашею постійно, спілкувався по телефону із Світланою, канонічних перепон нема і я маю повне право їх вінчати», – зазначив о. Андрій.
Після вінчання – довге побачення на кілька діб. На нього відтепер подружжя має право раз на два місяці.
«Вони, як подружжя, мають право вже на тривале побачення. До того часу, як вам розказував наречений, вони мали можливість спілкуватися тільки через скло, тільки через телефон, не маючи близького контакту, а так вони вже мають право проживати в окремій кімнаті», – додав т.в.о. заступника начальника колонії Іван Бандура.
Вінчаються у в’язниці приблизно раз на рік. Хоча розписуються у РАЦСі по кілька разів на місяць. У цій колонії навіть є день, коли можна узаконити стосунки – остання п`ятниця місяця. Церковний шлюб Олександра та Світлани – перший у цьому році.