Одинадцять львівських скульпторів запрезентували у глині своє бачення світу на виставці у Львівському музеї ідей. Кожен подав по роботі-дві.
Так, Оксана-Ганна Липа створила в кераміці трипільську фігурку жінки, яка стоїть на горі: мовляв, вона є центром світу і носієм життя. А навколо неї мисткиня засіяла по долівці зерно пшениці, в знак плодючості та продовження цього життя.
Натомість кераміст Олександр Рось запрезентував простішу філософію: він запік у вогні час. Його робота, що нагадує старий годинник, також заквітчана невідомими жіночими образами в пам’ять про тих, кого вже немає. А ще ця робота декорована справжніми ключами, як символом пізнання майбутнього.
«Тут навіть є шухлядки, в які можна щось покласти. Ніби річ творча, але вона може мати практичне застосування. Він ще й цокає», – познайомив зі своєю роботою керівник сектору кераміки Львівської спілки художників Олександр Рось.
На виставці – роботи Анни Лисик, Ігоря та Тамари Берез, Галини Друль. Чимало з митців давали давніші свої роботи, навіть ті, які ще випалювали на вже закинутій кераміко-скульптурній фабриці. Дехто ж навпаки: привіз новинки з цьогорічних симпозіумів, до прикладу, з Білорусі. А глиняний чоловічий портрет, який народився на гончарному колі в кераміста Сергія Соболя, світ побачив лише вдруге: вперше його показували на «Весняному салоні».
«Це лемко. Крім того, практично, він працює як ваза. Треба квіточку в нього поставити. Може, наступного разу принесу букет», – познайомив зі своєю роботою кераміст Сергій Соболь.
Дехто з наших керамістів уже отримав запрошення на виставку в Дніпропетровськ. Однак, кажуть, не поїдуть – не на часі це.