У неділю, 5 квітня, у львівському скансені відкрили відновлений музейний обʼєкт із Самбірщини. Це стайня-стодола зі села Вовче Самбірського району Львівської області.
Будівля датується 1903 роком і належала заможним бойкам. У стайні тримали худобу, поруч було боїще або тік – місце, де вимолочували зерно, та комора, де зберігали статки.
«Про заможність селянина свідчило його господарство, у тому числі кількість і розміри будівель. А стайня-стодола з Вовчого поєднує під одним дахом одразу три приміщення: власне стайню, стодолу та комору», – пояснив заступник директора Музею народної архітектури та побуту Сергій Ципишев.
Цей обʼєкт був у музеї давно, стояв у секторі «Бойківщина» біля хати зі села Либохора Самбірського району 1812 року. Він потребував реставрації. На стодолі повністю замінили очеретяний дах.
Як розповідають у музеї, окремі зруби стайні і комори з’єднані пелевником і воротами боїща. Стіни стайні складені зі смерекових брусів товщиною 20-25 см.
У стайні облаштовано бертницю – протесаний на чотири сторони брус нижче помосту, якою зсували гній, та «причу» – лежанка з дощок для господаря, який пильнував приплід худоби. На всю ширину стін підвішені драбини для сіна та жолоби.
Тік був глиняний. Його вбивали довбнями і праниками або заганяли овець. Позаду стайні-стодоли є пелевник, в який складали полову, іноді сіно.
«Особливістю цієї стодоли є й те, що в склад її входить комора. Господар цієї садиби був заможним, то ж однієї комори при хаті, яка використовувалась для зберігання одягу, зерна та запасів їжі, було недостатньо. Комора при стайні використовувалась для зберігання різного знаряддя та зерна», – розповідають у музеї.
Оборіг – це ще одна споруда для зберігання сіна чи соломи. Це чотири стовпи довжиною 4-6 м вкопані в землю, між якими настелений дерев’яний поміст. Чотирисхилий дах, покритий соломою або драницею, пересувається стовпами відповідно до того, як оборіг заповнюється сіном.