Вчитися жити після важких травм відтепер можна і у Львівському військовому шпиталі. Там відкрили першу в Україні ерго-терапевтичну кімнату зі спецобладнанням.
Олександра Каландяк прийшла у госпіталь рік тому як волонтер, каже за цей час лікарня дуже змінилася.
«Ми між ліжками пацієнтів стелили матрац, знімали з ліжка бійця – клали на цей матрац. І в таких умовах, на підлозі, працювали над їхньою реабілітацією», – розповіла фізичний терапевт Олександра Каландяк.
На війні Вадим Свириденко воював у складі 128-ї бригади, був фельдшером. Коли рятував під Дебальцевим побратимів, від пострілу танку йому розірвало передпліччя і зачепило бедро. Коли ж рятувалися, їхня машина підірвалася на міні. Хлопець обморозив обидві руки та ноги. Однак зараз бігає, плаває в басейні і навіть може шити. Цього всього навчився за вісім місяців у реабілітаційному центрі Сполучених Штатів.
«Якщо людина до війни була, до прикладу, штукатуром чи журналістом, то лікарі Америки намагаються усіма зусиллями навчити її з тими вадами здоров'я далі працювати у своїй сфері, адаптуватися», – розповів учасник АТО Вадим Свириденко.
До такого рівня тягнеться і військовий шпиталь у Львові. Тепер там діє ще й візкова майстерня. Павло Козак, паралімпійський чемпіон із пауерліфтингу як волонтер допомагає «підганяти» бійцям їхні візки і вільно на них пересуватися. Раніше зі собою возив у госпіталь інструменти, тепер все тут.
«В нас є імітатори архітектурних бар’єрів. Тож я показую військовим на візках, як вправлятися з перешкодами, які можуть їм згодом трапитися на вулицях міста. До прикладу, сходи чи бордюри», – уточнив паралімпієць, волонтер Павло Козак.
А в адаптованій кухні госпіталю хлопці вчаться самостійно їсти. Черпають ідеї, як можна переобладнати власну домівку, аби згодом було зручно самотужки собою опікуватися.
Всі ці конче потрібні новинки – за кошти Трастового фонду НАТО. Нагадаємо, він вже профінансував реабілітаційне обладнання госпіталю.