87-річна Ганна Дудка вже 11 років стежить за порядком на вулиці Виговського. Працює в ЛКП «Сяйво». І в спеку, і в холод не втомлюється наводити чистоту. А снігопади змусили виходити на роботу ще вдосвіта.
«Робота дуже важка. Увесь наш колектив тяжко працює, не лише я одна. Зазвичай взимку ми виходимо на роботу о сьомій годині. Але зараз тяжкий час, тож мусимо приступати вже о п’ятій», – розповідає Ганна Яківна.
Востаннє такі сніги, каже, були чи не з десяток років тому. Та морозів пані Ганна не боїться, звикла. Адже ще за радянської влади її, 13-річну дівчинку, з родиною депортували на багато років до холодного Сибіру.
«Вивезли нас. В мене була родина у 1939 році в Німеччині. І коли нам звідти присилали листи, моя бабуня ховала їх за образ. І ті листи знайшли. Нас називали «бендерами», звинувачували, що спілкуємося [з німцями]. І у 1947 році нас депортували», – з сумом в очах згадує жінка.
Не пропустіть найважливіше Додайте ZAXID.NET у вибрані в GoogleТа за кілька років, після смерті Сталіна, їй вдалося повернутися до рідного Львова. Хоча спочатку дозволили жити лише за 100 км від міста. Тепер вона господарює на подвір'ї двох багатоповерхівок.
У пані Ганни велика родина: є діти, внуки і правнук. Але вони виросли, тож бабуся вирішила і далі працювати, хоч давно вже на пенсії. «Я в хаті не можу лежати. У мене боки болять від дивану», – усміхається двірничка.
А про свій поважний вік віджартовується: «Знаєте додавання? Мені сімнадцять! Але додайте ще сімдесят!».
Мешканці свою двірничку не лише поважають, а й люблять. Тому якось навіть почепили у під'їзді її фото з подякою, аби зробити сюрприз.
«Пані Ганя – це просто живчик, енергетик, який заряджає своїм позитивом просто максимально. І підганяє: «Давай-давай, я можу, а ти не можеш?». Просто молодчинка!», –відгукується про двірничку директорка ЛКП «Сяйво» Уляна Масюк.
За цілодобову працю під час негоди у мерії пообіцяли преміювати двірників.