Світова прем’єра фольк-опери «Коли цвіте папороть» Євгена Станковича зазвучала на сцені Львівської опери.
«Ці образи і пісні мені вже по ночах являються. Бо ми дуже мало спимо. Постійно в голові лунає чи то русальна пісня, чи відьомська, чи звуки муштри, бою чи Майдану», – розповів художник-постановник світла Дмитро Ципердюк.
У Дмитра Ципердюка відповідальна місія: за допомогою фейдерів на сцені з'являються відеопроекції – все має бути інтерактивним у 3D мапінгу.
«Є один дуже серйозний нюанс: все виконується наживо, немає так званого таймкоду, за яким працює багато сучасних шоу. Тому все потрібно робити руками. Під оркестр, під балет, під хор», – пояснив Дмитро Ципердюк.
За спиною в команди понад два місяці насиченої роботи. Масштабне дійство поєднало фольк, авангардну музику та балет.
«Та глядач всі пісні впізнає: і «Глибокий колодязь», і «Ой, за сінечками», і «Ой, мамо, гук». І козачки, і гопачки. Ну, багато всього! Все впізнає», – розповів диригент-постановник Володимир Сіренко.
У першій дії – барвисті часи язичництва, у другій – відлуння війни, з героїкою, навіяною спогадами про волелюбне козацтво. Тут немає однозначного сюжету, звичних для опер арій, натомість це величезна мозаїка зі сцен, замальовок та епізодів.
У костюмах теж єднається минуле та сучасність.
«За основу сценічних образів у нас трипільська культура. З її символікою, яку ми розшифровуємо, з символікою, яка об’єднує взагалі усі народи України, усі етноси», – розповіла художниця костюмів Ганна Іпатьєва.
Сценічний твір «Цвіт папороті» ще у 1977-му написав український композитор Євген Станкович для хору імені Г. Верьовки. До проекту долучився і львівський художник-постановник Євген Лисик. За два роки мала відбутись прем’єра в палаці «Україна».
Однак «згори» почалися безперервні комісії, дзвінки з КДБ і ЦК, міліцейські кордони за участі кінних загонів під час генеральної репетиції, а тоді прем’єру заборонили. Лише п’ять років тому в концертному виконанні твір двічі прозвучав у столичній філармонії. А тепер у Львові відбудеться повне його втілення.
«Цей проект можна порівняти з гірською річкою, яка текла і майже висохла. Бо матеріал лежав майже 40 років. І ось, після хорошого здорового дощу, річка набралася води і просто прорвала всі греблі. І рухається до свого глядача», – поділився емоціями режисер-постановник Василь Вовкун.
«Якщо в першій частині опери ми поринаємо в Купальські ночі, відьомські, людські, русалчині, то друга частина – ми повністю урбанізуємось, переходимо в бетон. Переходимо, власне, в те, що зараз відбувається в Україні, на сході і в світі. Ну, і закінчуємо позитивом: жовтим, білим, голубим світлами. Це те, що нас чекає попереду», – додав Дмитро Ципердюк.
Генеральна репетиція 14 грудня відбулася з аншлагом. Працівники театру ледь розсадили усіх бажаючих. Прем’єра ж відбудеться вже у п’ятницю, 15 грудня, а потім ще – 16 та 17 грудня. У перших постановках співатиме Ніна Матвієнко.