У кінці 80-х років львів’яни почали руйнувати монументи комуністичним вождям та водночас споруджувати пам’ятники українським героям.
Пік "пам’ятникоманії" припадає на 90-ті роки. З тих часів у місті залишилось більше десятка знаків, де проголошено, – на цьому місці буде споруджено монумент на честь певного героя або події. Однак у багатьох випадках ці місця поросли травою та бур’яном.
Незавершених пам’ятників у Львові назбиралось більше десятка. Майже усі вони були погоджені з владою міста. Наприклад, на вулиці князя Романа українське козацтво два роки тому зібралось зводити монумент козакам, загиблим при визволенні Львова. А пам’ятна брила на площі Петрушевича взагалі була встановлена без будь-яких дозволів.
Запланований ще у 1992 році на вулиці Вітовського пам’ятник борцям за волю України, можливо, не споруджуватимуть взагалі.
З майбутнім пам’ятником депортованим з Польщі українцям теж не склалось.7 років тому оголошували конкурси і розглядали проекти. Однак, як завше. забракло коштів та бажання. Утім на місці пам’ятного знаку, що навпроти Святоюрської комплексу, незабаром все ж постане пам’ятник Андрею Шептицькому. Усі проекти погоджено та кошти віднайдено. Наразі майбутня доля інших пам’ятних знаків залишається невідомою. Якщо до одних ще інколи покладають квіти то про інші мабуть вже забули.