У музеї «Шевченківський гай» товариство бойків зі студентами, що вивчають фольклористику в музичній академії та «Франковому університеті», бавилися на Андріївських вечорницях. Відроджували давню традицію саме цього етносу. А за ґаздиню їм була справжня мешканка Турківщини зі села Вовче. Вона й повернула всіх у часи своєї молодості.
За її спогадами, в ніч на Андрія у бойків приходили дівки й хлопці до ґаздині та й питали, чи прийме їх на вечорниці.
«З вечора дівчата пряли, вишивали. Рушники, светри робили, шкарпетки робили», ‒ поділилася спогадами ґаздиня, бойківчанка Люба Федьків.
Допоки дівчата пряли кудель, хлопці кудель палили, намагаючись так витягти дівчат на вулицю. А відтак гуртом йшли на сільську гору сіяти коноплі та палити вогнище.
«Хлопці, котрі близько мешкали, несли тож в мішках обув (чоботи), солому під пахвою ‒ то називалися околоти. А ті околоти для того, аби вогонь горів, а дівки би співали», ‒ пояснила ґаздиня.
Палили ті старі кірзи та солому, аби вогнище добре палало. І співали, окрім коляд, особливих пісень.
«Це, до прикладу, були латканки, зі специфічною манерою виконання. Або ж приспівки, що теж приурочені до Андрея. Ну, і дуже багато ворожінь: ворожіння на чоботах, які кидали через дах, на крайках, на дровах. А ще на Бойківщині дівки вівкали – виспівували спеціальні вигуки. Куди їхній голос піде за вітром, туди й заміж піде дівчина», ‒ пояснив доцент кафедри фольклористики Франкового університету Андрій Вовчак.
Ворожили дівчата на судженого і на тині. Перебираючи прути, дивилися, хто їм попаде «грубий-тонкий-старець чи молодець».
А ще, кидаючи чобіт через стріху: куди випаде носок ‒ з того краю і суджений буде. А тим батькам, що не пускали дівчат на вечорниці, в ніч на Андрія парубки робили шкоду. І їм все прощалося.
«Хлопці старалися десь дрова перенести в інше місце, щоби людина шукала. Або ж фіртку знести в кінець села. Нехай лемки пробачать, піти на Лемківщину штахети позривати», ‒ розповів голова товариства «Бойківщина» Андрій Німець.
«Якось я вийшла надвір, чую щось тріскає. А коло хати є шопа. Взяли сусідські хлопці та й витягли бричку на дах тої шопи. Та й так ми з чоловіком стягали її», ‒ додала ґаздиня, бойківчанка Люба Федьків.