Попри життя на візку чи психічну незрілість, молодь вийшла на сцену співати, декламувати вірші. Також демонстрували живопис. Так свої таланти діти з інвалідністю показували на фестивалі «Повір у себе, і у тебе повірять інші». Це вже втретє за цей рік.
7-річна Марія-Тереза приїхала на візку, бо підготувала пісню «Хай живе любов». Дитя у рік пережило операцію за кордоном. Відтоді – постійна реабілітація.
«Це була така вроджена артеріовенозна мальформація судин спинного мозку. Про неї в Україні дуже мало знають. І нас дуже довго діагностували. Ми були ходячі. Зараз певний період у нас – після операції. Вона не ходить зовсім. Але я сподіваюся, що станемо на ноги дуже скоро», – розповіла мама Марії-Терези Юлія Ометюх.
Особливих гостей фесту, а серед них – і діти з синдромом Дауна, і з аутизмом, і діабетики, і з проблемами опорно-рухового апарату – зібралося близько сотні. Їх запрошують на такі вечори, аби сім'ї перезнайомилися. І навіть могли стати підтримкою одні для одних.
До прикладу, в 11-річної Ані Камінської – м'язова дистрофія. Вона не ходить.
«Я живу на дев'ятому поверсі. Але мама мене звозить возиком. Є ліфт, а нижче вже мама возиком звозить. Не дуже часто я виходжу з дому. Колись біля церкви була театральна студія – я туди ходила декілька тижнів», – поділилася Аня.
А ноги 16-річної Вікторії Кутеляк навіть не можуть рухатися. Ще й хребет викривлений. Однак дівчина вірить у свої сили: «Я зараз активно вивчаю англійську мову і мрію вступити у якийсь заклад за кордоном, бо це відкриває дуже багато можливостей. Займаюсь вокалом. І в майбутньому планую співати на якихось заходах».
Гості могли наробити собі миттєвих світлин, а також стати учасниками наукового шоу з хімічними експериментами чи спробувати аквагрим.
«Турбота про особливих діток важка. Мене, якщо чесно, догляд за моїм синочком Михайликом втомлює. У нього – спектр аутизму. Було би ще важче, якби не моя мама, яка мені дуже допомагає. І дякую, що є такі різні заходи, на яких може не лише Михайло відпочити, а й я можу собі таку віддушину мати», – поділилася емоціями Оксана Татчин, мама Михайла.
Концерт організував міський Центр соцслужб. На їхньому обліку є півтисячі таких сімей, що опинилися у складних обставинах. Директорка центру, каже: надихається прикладом однієї сильної пані, яку колись зустріла в одному будинку для літніх.
«У неї практично не було рук, не було ніг. І ця жінка опікувалася кожною людиною в тому закладі, яка мала такі проблеми. У неї був бадьорий голос. Ця людина навчила мене радіти життю», – підсумувала директор Центру соціальних служб Львова Алла Горбач.