24 червня у Львові в книгарні «Є» відбулася зустріч із українською письменниці Оксани Забужко, яка презентувала книгу «Оксана Забужко, Юрій Шевельов. Вибране листування на тлі доби: 1992-2002». Це листування із коментарями представляє історію багатолітньої дружби одного з найвидатніших мовознавців ХХ століття, провідного еміграційного мислителя, критика й культуролога, професора Колумбійського уні
Під час презентації Оксана Забужко зазначила, що ще тоді, коли він (Ю. Шевельов) її вирізнив з поміж інших (хоч вона й не розуміє чому), письменниця розуміла, що Юрій Шевельов є зацілілим свідком Розстріляного Відродження. «Я на нього і дивилася, як на живу історію. Він представник першого покоління радянський студентів, я – останнього, тому що молодші на 5 років від мене студенти, які були учасниками революції на граніті, чітко заявляли: «Ми – українські студенти. Між нами (Шевельовим і Забужко – ред.) прірва, виорана ХХ століттям. Впродовж років він був першим читачем: я надсилала йому цілі сторінки. За текстами, які ми обговорювали, жива історія. Цю історію написало саме життя», - сказала на презентації у Львові Оксана Забужко.
Вона зазначила, що у книзі чимало сюжетів про 1990-ті роки, які майже ніде і не зафіксовані, «тут видно, як і коли захлинулася хвиля дерадянізації» України. У книзі – «епоха, озвучена двома голосами».
Письменниця також відмітила, що у цій книзі «втаємниченим» бракуватиме мовознавства.
Модератор зустрічі, директор Центру гуманітарних досліджень Львівського національного університету ім. І. Франка Олена Галета, зазначила, що у книзі саме листування займає третину видання, решта коментарі та вагомі додатки, серед яких, зокрема, останній лист Юрія Шевельова до Оксани Забужко за кілька тижнів до смерті професора.
Книга вийшла у видавництві "Факт".
Довiдка ZAXID.NET
За Вікіпедією, Юрій Володимирович Шевельов (прізвище при народженні - Шнейдер. Псевдоніми Юрій Шерех, Гр. Шевчук; 17 грудня 1908, Харків — 12 квітня 2002, Нью-Йорк, США) — славіст-мовознавець, історик української літератури, літературний і театральний критик, активний учасник діаспорного наукового та культурного життя. Професор Гарвардського, Колумбійського університетів. Виїхав з України 1944 році. Його наукова бібліографія складає 847 позицій, зокрема він автор 17 книг, фундаментальних наукових праць: "Передісторія слов'янської мови: історична фонологія загальнослов'янської мови" (1965), "Історична фонологія української мови" (1979), "Нарис сучасної української мови" (1951). Іноземний член НАН України (1991). Головний редактор журналу "Сучасність". Член Американського лінгвістичного товариства, Польського інституту мистецтв і науки в США. Почесний доктор Альбертського, Люндського, Харківського університетів та Києво-Могилянської академії.