Люди, яким пересадили органи у Львівській лікарні швидкої допомоги, знову приїхали сюди, щоб відзначити першу річницю старту трансплантології у Львові. Вони взяли участь у тематичній фотосесії, світлини з якої прикрасять стіни нових відділень трансплантології та кардіохірургії і трансплантації серця. Для них влаштували екскурсію містом.
Сергій Козачок із Донецької області у листопаді 2020 року став пацієнтом лікарні швидкої допомоги: йому пересадили серце. Ще у дитинстві чоловік перехворів на грип, а це дало ускладнення.
«До – це вже було не життя, а існування. А після – вже зовсім інші сили. Раніше я за цей короткий час разів 15 зупинився б і присів. А зараз я всю екскурсію відходив на ногах. Я кожного разу, коли ходжу до церкви, молюся за свого донора», – розповідає пацієнт лікарні швидкої допомоги Сергій Козачок.
Поруч із Сергієм завжди була дружина Валерія. Посмертним донором для її чоловіка став 28-річний хлопець, який помер внаслідок інсульту. Жінка каже, що до останнього подиху буде вдячна родичам донора. Адже завдяки їхньому вибору має чоловіка, а діти щодня бачать свого тата.
«Це було єдине правильне рішення. Тому що єдиний варіант жити – це була трансплантація. Вибір був невеликий. Ми дуже вдячні сім'ї донора, і, звичайно, нашому донору. Так склалося, що життя його зупинилося, але в тілі мого чоловіка життя продовжується», – додає дружина Сергія Валерія Козачок.
Наталія Романова у лікарню швидкої допомоги потрапила із Волинської області. Їй у серпні 2020 року пересадили нирку. До цього жінка хворіла 14 років, а останні три — була на діалізі.
«До операції в мене було обмеження щодо рідини і фруктів, тиск падав. Але зараз все змінилося після операції. Я необмежена в рідині, я можу проводити більше часу з рідними, близькими, кудись можу поїхати на довший термін, бо раніше я три рази на тиждень ходила на гемодіаліз», – каже пацієнтка лікарні швидкої допомоги Наталія Романова.
Після прогулянки люди, яких врятувала пересадка органів, зібралися разом із лікарями та рідними донорів, щоби ще раз подякувати їм за щастя жити.
Прийшов на зустріч особливий гість – львів'янин Любомир. Він наприкінці грудня ухвалив найтяжче в житті рішення: віддати органи мами для трансплантації, щоб четверо інших людей жили. Чоловік зустрівся із тими українцями, які отримали серце, печінку і нирки його найріднішої.
«Дякую тобі, матусю! Ти перестала жити тут, на землі, але продовжуєш жити на небі. Ти дала життя не лише мені з братом, але й дала життя іншим людям, які можуть жити, бути носіями того добра, яке ти носила тут, на землі», – ділиться син жінки, яка стала посмертною доноркою, Любомир Миколишин.
На цих успішних трансплантаціях в лікарні швидкої допомоги зупинятися не планують і вже мають амбітні плани.
«Ми хочемо зробити з лікарні величезний центр, який просто буде лідером в Україні в галузі трансплантології. У нас будується нове відділення, повністю з нуля. Це буде вже таке технологічне відділення з найновішою апаратурою, воно буде абсолютно зроблене за всіма нормами для пацієнтів», – каже керівник Центру трансплантології лікарні швидкої допомоги Максим Овечко.
А тим часом медики лікарні вже готуються пересаджувати легені. Кажуть, йдуть шляхом від найлегших операцій до найскладніших.
«Надскладною операцією є пересадка легень. Тому що це мають бути спеціальні умови, спеціальні ліки. Дуже важкий підбір пари донора-реципієнта за розмірами легені. Ми збираємо матеріали, обладнання. Це спеціальне обладнання, якого в Україні просто нема. Його ніколи не використовували», – розповідає гендиректор Львівської клінічної лікарні швидкої меддопомоги Олег Самчук.
Від старту трансплантології у Львові пересадили шість сердець, дві печінки та 23 нирки.