У Львові показали фільм «Ті, що вірні», документальну стрічку про Греко-католицьку церкву в підпіллі.
Фільм у березні вже показували в Українському домі столиці. Це документальна історія Греко-католицької церкви від часу її насильницької ліквідації радянською владою у 1946-му. Та вона діяла, підпільно. Священики відправляли служби на квартирах, давали шлюби, хрестили дітей.
«Ми не розповідаємо детально про ієрархів церкви, які в той час були в підпіллі, – ідея була в тому, щоб через простих, звичайних людей, які максимум були священиками чи монахами, чи простими вірянами, достукатися до людини в центральній Україні, на сході, на півдні. До людей, які про греко-католиків в кращому випадку лише чули», – уточнив режисер фільму «Ті, що вірні» Валентин Дігтяренко.
Вірних церкві після понад 40 років підпілля залишилося чотири мільйони. Автори фільму відшукали десяток з них, тих, хто колись потрапив в кадри маловідомого архівного відео, фотографій – і «оживили» їхні спогади. Адже їхня віра і привела в 1989-му через масові маніфестації до відродження церкви. Одного з героїв знайшли і в Росії: знімальна група в час російсько-української війни спеціально їздила в країну агресора, щоправда, приховуючи свої справжні наміри.
«Ми знайшли людину, яка допомагала організовувати в Москві, будучи росіянином, цю акцію голодівки. Він приймав вдома на нічліг жінок, чоловіків, які приїжджали з Галичини. Уявіть собі, які це були «інородні» люди... в Москві, на Арбаті... в 1989 році», – розповів режисер фільму «Ті, що вірні» Валентин Дігтяренко.
«Вже президент тодішнього Радянського Союзу Михайло Горбачов не міг на це заплющувати очі, на ці події на Арбаті і гучні маніфестації-богослужіння, – і це привело до того, що він дав згоду на реєстрацію Греко-католицьких громад в Радянському Союзі», – уточнив автор ідеї фільму, голова «Постуляційного центру беатифікації й канонізації святих» отець Полікарп Марцелюк.