13 вересня до Дня українського кіно в Кінопалаці «Копернік» відбудеться показ знакових українських фільмів «Камінний хрест», «Криниця для спраглих» і «Пропала грамота».
Різні за жанрами стрічки обрані невипадково. Перед сеансами кінознавець Олега Яськів розповідатиме про культового актора Івана Миколайчука, культового режисера Юрія Іллєнка та культову українську комедію.
Фільм “Камінний хрест” відзнятий на Національній кіностудії художніх фільмів імені Олександра Довженка за мотивами новел Василя Стефаника “Камінний хрест” та “Злодій”.
Заявлена “Тінями забутих предків” карпатська тема через чотири роки знайшла своє продовження у “Камінному хресті” Леоніда Осики. Успадкувавши філософське начало довженківської “Землі”, Осика розповідав про землю як про начало всіх начал, як основу буття. Осика не йшов за Довженком, він достовірно воскрешав новели Василя Стефаника. Режисер не лише відобразив трагедію галицьких селян, але й намагався створити узагальнений образ селянина, показати трагедію людини, якій випало пережити насильницьке відчуження від землі. Тоді, у 1968 році, це був успіх українського поетичного кіно, яке досягло свого апогею. Про фільм із захопленням писала наша і зарубіжна преса. Картину донині використовують для навчального процесу у європейських кіношколах.
“Криниця для спраглих” – сюрреалістична кінострічка, дебют у кінематографі Івана Драча як сценариста та режисера Юрія Іллєнка.
У 1965 році після завершення “Тіней...” (операторська робота), оглянувши територію тогочасного українського мистецтва, Іллєнко зупинив свій погляд на творчості Івана Драча. Драч вабив його як поет інтелектуальний і новаторський та разом з тим замішаний на українських традиціях. Кіноповість “Криниця для спраглих” була дипломною роботою Драча, випускника Московських вищих сценарних курсів. Вона й лягла в основу іллєнкового режисерського дебюту. Цікаво, що кіноповість притчею не була, вона була радше поетичним баченням сільської реальності. Та Ю.Іллєнко перевів її в іншу площину. Фільм став спробою поєднати “баладу буднів” із прогнозом майбутнього України. У ньому чорно-біле зображення сигналізувало тривогу з приводу сучасної моралі, людського егоїзму та байдужості до власного коріння. Такого прогнозу тоді, в 1966 році, ніхто не хотів слухати. Постановою ЦК КПУ від 30 червня 1966 року фільм було заборонено на 21 рік. Вперше фільм показано в листопаді 1987 року на фестивалі українського кіно в Запоріжжі.
“Пропала грамота” – героїчна народна комедія, знята за мотивами однойменної повісті Миколи Гоголя, з ознаками трагікомедії і карнавалу. “Пропала грамота”, завершена восени 1972 року, була покладена на полицю. У Держкіно України побоювались, що фільм може посіяти ворожнечу між російським та українським народами. Автори слушно відповідали: але це ж комедія. Була ще одна обставина. Кажуть, що секретар з ідеології Маланчук був схожим на чорта Куця. Попри все, в Україні фільм відстояли. Не прийняли його в Москві – не могли вибачити нешанобливого ставлення до цариці Катерини ІІ, зниження такого образу в імперії не допускалось. На екрани стрічка вийшла в 1984 році.
Довідка. Ціна квитка – 15 грн. Ціна за 3 сеанси – 30 грн. Квитки можна придбати у касі кінотеатру Кінопалац-Копернік, вул. Коперніка, 9, тел.: 240-37-63.