Під одним дахом у Палаці мистецтв зібрали митців із різних міст України. У них є одна спільна риса – кожен по-сучасному відтворює українську художню традицію.
Петро Гончар із Києва тут презентує себе як художник, хоча окрім того є ще й директором музею «Івана Гончара», сином славнозвісного етнографа. Митець у нас показує свою малу батьківщину – Черкащину з її символом – тополями.
«Тополі – в мене наскрізна творчість, бо у нас в селі тополі усюди: на південь, на схід, на захід і на північ. Дороги, які вели, були в тополях і вони, напевне, в мені засіли», – зізнався Петро Гончар.
Разом із Петром Гончаром свої роботи презентують одесит Сергій Савченко, львів'яни Галина Новоженець і Роман Романишин, Андрій Ментух із Гданська, Віктор Погорєлов із Харкова.
А от твори тернополянина Дмитра Стецька презентує його племінник. Художник недавно відійшов у вічність, тепер родичі беруться зорганізувати його музей у Тернополі.
Кожен із цих авторів має свій індивідуальний почерк, бо усі виховувалися у різних художніх школах.
«Виник такий цікавий діалог. Тобто є локальні відмінності одного простору від іншого. Але найголовніше є спільне, що ці художники виділяються у просторі тим, що вони глибоко розуміють і шанують енергетичний зв'язок з етнічною культурою», – розповів художник Сергій Савченко.
«Авторів запрошували на цю виставку за принципом, по-перше, щоб були представлені різні куточки України, а не якийсь вузький регіон, а по-друге, щоб були ті, що культивують у своїй творчості елементи української художньої традиції і розвивають їх», – пояснила кураторка виставки, живописець Галина Новоженець.