Сьогодні, 24 грудня, лідер гурту «Плач Єремії» Тарас Чубай зустрівся із учнями двох музичних шкіл Львова. Такі зустрічі Львівська міська рада проводить з метою промоції музичних шкіл міста.
Тарас Чубай розповів учням музичних шкіл №№1 та 6, що теж навчався у музичній школі. "У 6 років я ходив у цю музичну школу в підготовчий клас. Грав на скрипці. Через рік уже навчався у музичній школі ім. С. Крушельницької, далі 5 років у консерваторії", - розповів Тарас Чубай.
Діти запитували у музиканта, "як треба вчитися, щоб стати таким відомим як він", "чи примушували його батьки ходити до музичної школи" та інше. На перше співак відповів: "Головне, щоб подобалося робити те, що робиш", а на друге розповів історію. "У дитинстві виникали різні думки з того приводу, що мої товариші грали у дворі, а я мусив грати на скрипці. Я записав годину занять на скрипці на магнітофон, і вмикав його для батьків, а сам через вікно втікав на вулицю. Тобто батьки чули годину навчання на скрипці у записі, коли я був на вулиці. Це недовго тривало, через декілька днів батьки мене викрили", - розповів Тарас Чубай.
Також співак зізнався, що вперше гітару взяв у 17 років і без вчителів навчився на ній грати. У цьому ж віці у нього почалися гастролі, що заважало навчанню у консерваторії. Вчителі, за його словами, там поділилися на дві частини: перші – ті, хто ходив на концерти, відповідно, вони прихильно ставилися, другі – які були проти концертної діяльності. Власне, останні на іспитах завжди випробовували співака. "Я завжди вважав, що якщо я веду публічну діяльність, значить я маю знати в два рази більше. А те, що на це часу було в кілька разів менше – нічого не означало", - сказав лідер гурту "Плач Єремії".
Разом із дітьми та вчителями музичних шкіл співак виконав "Миколай бородатий" та колядку "Нова радість стала". А на кінець співак виконав пісню на слова батька Григорія Чубая "Музика", яку за словами Тараса Чубая, він майже не виконує на концертах.
Десь у диві, у видиві вмовклих ночей,
у музичному лісі, на синім узліссі
цвіла, мов калина, віолончель
і пахло весною чиєсь піаніссімо,
І пахли зеленими зорями очі,
і у флейти-тополі благав хтось покаянь,
і смичком трепетливим свою жіночність
питалася скрипка: "Яка... яка я..?"
І бігла музична струнка олениця,
і птаха музична кудись летіла...
І стояла моя зачудована ницість.
Тремтіла... і деревом стати хотіла.