У Львові у суботу, 28 квітня, відбувся марш, приурочений до 75-ї річниці заснування дивізії «Галичина». У ньому взяли участь кілька сотень осіб, серед яких представники націоналістичних громадських організацій, добровольчих батальйонів, політики без партійної символіки.
«Ми тут не як політичні діячі, не як політичні функціонери, а як громадяни, які пам’ятають і вшановують героїв. Як і обіцяли буде лише державна символіка і символіка дивізії «Галичина», – зазначив ZAXID.NET співорганізатор, начальник штабу «Національного корпусу Львівщини» Святослав Сірий. Він додав, що вважає цей день одним із днів українського добровольця і днем пам’яті про галицьку, українську лицарську військову традицію.
За його словами, у марші взяли участь представники добровольчих батальйонів «Азов», ДУК ПС, батальйону «ОУН», батальйону «Карпатська Січ», батальйону «Айдар», громадських організацій «Сокіл», «Юнацький корпус», «Національні дружини» та інші.
Учасники маршу пройшли від пам’ятника Степанові Бандери центральними вулицями міста до пам’ятника Тарасові Шевченку. Вони несли перед собою банер «Не згасне полум’я слави». Вони скандували гасла «СС «Галичина» – дивізія героїв» «Стережись чужинець, тут господар українець», «Шухевич, Бандера – герої України», «Україна понад усе».
За дотриманням порядку спостерігала поліція. Після маршу на площі біля пам’ятника Бандері відбувся концерт гурту «Кому Вниз».
Зазначимо, в українському суспільстві триває гостра дискусія щодо того, чи варто святкувати цю дату.
Зокрема, директор Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович вважає, що річниця створення дивізії «Галичина» не є святом для українців, оскільки як у німецькій, так і в радянській арміях у Другій світовій війні українці сприймалися однаково – як гарматне м’ясо.
Нагадаємо, дивізія СС «Галичина» – підрозділ у складі військ Ваффен-СС Німеччини, який існував у 1943-1945 роках. Набір до дивізії був оголошений 28 квітня 1943 року. До вступу в дивізію галичан підштовхували дії більшовиків, про антиукраїнські репресії яких на той момент вже було відомо.Також це була можливість отримати добрий вишкіл, який міг знадобитися для майбуньої армії відновленої Української держави. Більшість солдатів дивізії позиціонували себе передусім як борці за вільну Україну, що протистоять більшовикам, і не вважали себе ставлениками Гітлера.