- По-перше, жінкам властиво працювати втричі більше, ніж чоловікам. По-друге, чоловіки не люблять чи принаймні не дуже сприймають жінок у тих галузях, де вони можуть їх перевершити, зокрема це стосується політики, літератури.
У межах львівського Форуму видавців Україну відвідала відома французька письменниця Ірен Френ. Провівши кілька зустрічей з французькомовними українцями у Києві, вона завітала і до Львова. Як стверджує Ірен Френ, зазвичай її герої – це сильні жінки з подекуди чоловічими рисами характеру. Письменниця запевняє, що саме цього бракує жінкам у реальному житті. Отож, про те, як сучасній жінці досягнути успіху, а також про розвиток літератури у Франції та враження Ірен Френ від Форуму видавців та Львова читайте у інтерв’ю ZAXID.NET.
- Ваша остання книжка – «Потерпілі острова Тромелен» – отримала визнання та почесні нагороди у Франції. Розкажіть про неї.
- Старий моряк, капітан, який мав архіви про корабельну катастрофу, що сталась у XVIII сторіччі, передав мені матеріали про цей випадок. Це реальні події. Він хотів, щоб я написала про це. У книзі йдеться про те, як після аварії різні люди вживаються разом на острові.
- Як і коли Ви почали писати?
- Я почала писати 30 років тому. Насправді письменник завжди шукає спосіб, щоб переробити, перебудувати світ. Кожен це робить по-своєму, це цікаво, пізнавально для мене.
- Хто чи що Вас надихає?
- Я не люблю сумувати. Я дуже допитлива, люблю пізнавати щось нове. І якщо з’являється щось таке, що мене зацікавить, щось для мене загадкове, я, як маленька дівчинка, маю це зрозуміти, розвинути.
Насправді письменник завжди шукає спосіб, щоб переробити, перебудувати світ. Кожен це робить по-своєму, це цікаво, пізнавально для мене.
- Як Ви оціните розвиток літератури у світі, зокрема у Франції, на сучасному етапі?
- Література у Франції розвивається дуже динамічно. Книговидання – це єдина галузь у нашій країні, яку не зачепила криза. Люди купують багато кишенькових книг (покетбук).
Єдиною проблемою залишається молоде покоління. Молодь читає щораз менше і не завжди цей продукт, який вона читає, є хорошої якості. А загалом бути письменником у Франції – це дуже престижно, респектабельно. Знаю багато людей, які ще далеко не письменники, але вже називають себе письменниками, пишуть це на візитних картках.
Література у Франції розвивається дуже динамічно. Книговидання – це єдина галузь у нашій країні, яку не зачепила криза.
- Чи бракує французам книг, бо в Україні це наразі проблема?
- Ні, у нас такої проблеми немає, адже у нас добре розвинута мережа книгарень. Здебільшого це великі книгарні, які поглинають менші. Тобто відбувається такий собі природній відбір. Книги не коштують дуже дорого, люди можуть дозволити собі купувати їх. Існують також Інтернет-крамниці, де можна купити потрібну книжку. Це один з найпоширеніших способів.
- Як оціните ідею Форуму видавців у Львові? Чи є його аналоги у Франції?
- У Франції є надзвичайно велика кількість книжкових ярмарків і в маленьких селищах, і у великих містах. Їх відбувається стільки, що якби я захотіла, то кожні вихідні могла б брати участь у якихось форумах видавців. Водночас варто зазначити, що Форум видавців у Львові є дуже відвідуваний, відчувається апетит до читання, до пошуку цікавих видань. Я була приємно здивована урочистим відкриттям Форуму в Опері. У нас такого немає, на жаль. Але насправді книжкові події у Франції проходять у цікавих містах та місцях, вони також проходять урочисто, зі святкуваннями, феєрверками.
- Яка мета Вашого візиту на Форум видавців у Львові – пошук співпраці з видавцями? Адже в Україні можна придбати тільки російські переклади Ваших творів.
- Я отримала запрошення взяти участь у Форумі видавців у Львові від Французького інституту в Україні. Все, що стосується якихось обмінів, є захопливим. Якщо у межах цього можна буде ще знайти того, хто перекладе і видасть мої твори, то це просто мрія, рай.
- Чи це перший Ваш візит в Україну? Чи знайомі Ви з Україною та українською літературою?
- Так, це перший візит в Україну. Власне тому я і погодилася, бо нічого не знала про вашу країну. Не знала нічого і про українську літературу, але тепер читатиму і шукатиму французькі переклади. До речі, у Києві я зустріла пана Куркова, хочу його твори прочитати.
Все, що стосується якихось обмінів, є захопливим. Якщо у межах цього можна буде ще знайти того, хто перекладе і видасть мої твори, то це просто мрія, рай.
- Які Ваші враження від перебування у Львові?
- Я дуже рада відвідати це місто. Львів – дуже гарне місто, живе. Тут багато надзвичайної австро-угорської архітектури.
- Ви працюєте послом для тибетських дітей в асоціації «Допомога тибетським дітям». Ви заснували Форум «Жінки за розвиток економіки і суспільства». Розкажіть докладніше про діяльність у цих напрямах. Як вдається все це поєднувати з літературою?
- Як посла добродійного фонду «Допомога тибетським дітям» мене просять брати участь у презентаціях, агітаційній роботі, але це все не займає аж надто багато часу. Це повністю вписується у письменницьку роботу. Єдине, що ми більше були зайняті під час Олімпійських ігор в Пекіні. Я писала пісню на захист тибетських дітей, ми знаходили однодумців, записували їхні інтерв’ю, знімали невеличкі фільми, закидали це в Інтернет. Окрім того, я мало сплю. Я від природи не маю потреби багато спати.
- А чи писали Ви поезію, окрім пісень у межах благочинної роботи?
- Ні, я не є поетесою. Спочатку мені прийшла в голову ідея написати поему, але потім я її переробила у пісню. Хоча деякі уривки з моїх віршів оцінюють як дуже поетичні речі.
- У чому, на Вашу думку, полягає запорука успіху жінки в улюбленій справі та зокрема Вашого – у літературі?
- По-перше, жінкам властиво працювати втричі більше, ніж чоловікам. Це правда, це наша реальність. По-друге, чоловіки не люблять чи принаймні не дуже сприймають жінок у тих галузях, де вони можуть їх перевершити, зокрема це стосується політики, літератури. Адже література – це теж своєрідна влада. Наскільки жінка молодша і красивіша, настільки у неї більше шансів на це, але це проблема…
Довідка ZAXID.NET
Ірен Френ –доктор класичної філології, письменниця, історик і романістка. Народилась 22 травня 1950 року у Лор’яні, провінція Бретань (Франція). Вперше заявила про себе історичним твором «Коли бретонці заселяли моря», що розповідає про Золотий вік Бретані XVI сторіччя. 1982 року публікує роман «Набоб» (Le Nabab), що отримав премію «Мезон де ля прес». Тільки у Франції наклад цієї книги сягнув 2 млн екземплярів. Згодом публікує понад двадцять творів. Останній роман – «Потерпілі острова Тромелен» (Les Naufragés de l'Ile Tromelin, 2009 ) – отримала Гран-прі 2009 від банку Палатін за кращий історичний роман та Премію Релей 2009 за кращий пригодницький роман.