23 червня у львівській галереї "Дзиґа" відкрилася спільна виставка Валерія Шаленка та Олега Лишеги. На виставці - скульптури з сосни, верби, граба, груші, дуба, сливи, шовковиці, бука, явора Олега Лишеги, графіка, акварелі та вітражі Валерія Шаленка.
"Нас познайомив старий Чубай. Йому цього року виповнилося б 60 років. Можна виставку цю присвятити йому. Коли у 1975 році Валерій читав Канта, Гегеля, я нічого з того усього не розумів, мені "перекладав" Гриць Чубай. Я не досягнув ніяких інтелектуальних висот. Валерій став майстром вітражу. Вітраж - це досконала урбаністична ікона. Це вікно у небо. Колись Валерій жив на вул. Донцова, 21. Це було напівпідвальне приміщення. Там була страшна вогкість. Вікна були постійно затулені, щоб ніякий розбишака не мочився туди. А Валерій бачив небо, кольорові вітражі. Чубай же жив на Погулянці. Біля нього там були пагорби, росли граби. Ми часто там гуляли. Мої фігурки переважно з граба - це найміцніша порода. Фігурки - це пам'ять предків. Мені не цікавий теперішній пласт, цікаві давніші речі", - зазначив на відкритті виставки скульптор і поет Олег Лишега.
"Ці митці, перебуваючи трохи осторонь тусівки і на узбіччі мейнстріму, витворили власні глибочезні світи. Їхня праця осмислена і продумана. Перебуваючи у різних сферах, вони внутрішньо дуже близькі один одному. Дерев'яні мадонни Олега Лишеги - це продовження його поезису, але вже не в слові, а може у навіть глибшій до витоків творчості стихії, не просто у пластиці, але в дереві. Адже Лишега завжди прагнув до осягнення матерії, яку Арістотель називав гілє (термін, який означає матерію, але воно ж означає також деревина). Валерій Шаленко робить вітражі, може, як ніхто в сучасній Україні. Але на цій виставці представлено те, з чого він починав - його малюнки ще з 70-х. Спільна виставка для цих двох творців - це акт глибинної солідарності, дар пам’яті Чубаю і тому кращому, що було в тому часі і, сподіваємося, залишилося і досі", - зазначив прес-секретар "Дзиґи" Юрко Вовкогон.
"Я зрозумів, що треба зробити виставку у Львові, поповнити її сьогоднішнім. На початку експозиції є сам Лишега, тоді він повернувся з армії. Лишега і єхидна совєцька муза, яка на нього дивиться, а він сумує. Мені цікавий був вітраж. Матеріал сам підказував, що я маю зробити. За 30 років я зробив багато вітражів, тут представлено кілька", - розповів Валерій Шаленко.
За словами мистецтвознавця Андрія Дороша, Валерій Шаленко продемонстрував, наскільки ми здеградували. "Правду казали марксисти, мистецтво - дзеркало суспільної свідомості. То є далеко не виставкові роботи. Але наскільки глибше тоді художників вчили думати, не по-буденному. Зараз можна зустріти тільки пейзаж і натюрморт. Художник, який зараз думає, виглядає білою вороною", - запевнив Андрій Дорош.