У львівському Палаці мистецтв відкрився масштабний мистецький проект «Тіні забутих предків. Виставка». Експозиція присвячена культовому фільму Сергія Параджанова.
Інсталяція Антона Логова, що творить образ гуцульської хати. Дошки для неї привезені з Верховини
Проект має на меті не просто розповісти про фільм. Він прагне розповісти про світ, який його народив, про те, що залишилось за лаштунками, а також вводить глядача в історичний та мистецький контекст появи видатної картини.
Відвідувачі зможуть побачити записані інтерв'ю з учасниками зйомок і два фільми-рімейки сцени весілля Івана та Палагни, зняті Ігорем Подольчаком та Кирилом Серебренниковим
Виставка є своєрідним діалогом, який фільм навіть через 51 рік від свого створення веде і з глядачами.У цей діалог також вступають і художники, такі як Тіберій Сільваші, Микола Малишка тощо.
Важливим елементом побуту гуцулів була бартка. У Параджанова вона символізує долю
Щодо Сільваші, то він не раз розповідав, який вплив мав на нього Параджанов. «Це той випадок, коли виявляється досить однієї фрази, щоб в тебе все змінилося. Це було влітку, яке я провів на зйомках фільму «Тіні забутих предків» Сергія Параджанова. Я вже написав етюд і спускався з гори. Параджанов з Якутовичем стояли, спершись на паркан. Я з етюдником наближався до них і побачив іронічну посмішку Параджанова, який сказав мені: «Ну що, знову листівку написав?».
Значна частина експозиції присвячена етнографії в творчості Параджанова
Ось ця фраза, здавалося, мимохідь кинута, справила на мене величезне враження, я навіть не знаю чому. Тобто постфактум - зрозуміло! Ось якщо до цього я був такий, досить безтурботний, учень все правильно робить, що прагне осилити ремесло, домагатися майстерності, - благо приклади були, то після цього епізоду я серйозно задумався про те, що ж таке мистецтво», - розповів художник.
«Вершник» Юрія Денисенкова та Івана Михайлова є реплікою декорацій з фільму
На виставці можна побачити, як фільм народжувався, як жив, як творилися його легенди і як він із цима легендами співіснує сьогодні.
Параджанов вигадав обряд із ярмом. Через це у нього навіть виник конфлікт із гуцулами
Музику до кожної зали написав український композитор Святослав Луньов. І вона окремим експонатом присутня на виставці.
Програма проекту також передбачає освітню платформу із лекціями про український та світовий кінематограф 60-х років, кураторськими екскурсіями, зустрічами з учасниками зйомок фільму тощо. Повну програму можна побачити тут.
Костюми не шили, а купили у Карпатах, тож деякі є значно старішими за фільм
Скульптури Миколи Малишка
Усі предмети в фільмі були зібрані самим Сергієм Параджановим у навколишніх селах
На виставці демонструються фотографії Миколи Сеньківського
Фото: Мирослав Пархомик