У квітні Борису Возницькому виповнилося б 93 роки. Усі знали його як рятівника і ангел-охоронця української спадщини, але майже не відомо те, що сам він теж малював. У галереї «Мистецький простір» на Щирецькій, 36 відкрили виставку з архіву родини Возницьких.
Борис Возницький походив із Рівненщини. Був в УПА, потім його мобілізували у радянську армію. До мистецтва прийшов аж по війні, коли вступив у Львівське художнє училище. А далі здобув фах мистецтвознавця і відтоді почав один за одним рятувати від знищення твори мистецтва. Усе почалося у 60-х, коли радянська вдала масово зачиняла або висаджувала у повітря храми. Маючи у музеї вантажівки, Возницький зі співробітниками обстежував покинуті барокові храми, занедбані каплиці, цвинтарі і звідти вивіз силу-силенну раритетів у Львівську галерею мистецтв.
«Ми їздили і врятували 36 тисяч експонатів, які оцінили у річний бюджет України ‒ 17 мільярдів євро», ‒ розповідав колись Борис Возницький.
Це він відкрив для світу і буквально витягнув з-під пилок скульптури Пінзеля. Це він знайшов занедбані батальні полонта Альтомонте. Якби не Борис Григорович, нині ми б не мали Підгорецького, Золочівського, Олеського, Свірзького замків, П'ятничанської вежі. Він відкрив десятки музеїв. У замках сам був і робочим, і прибиральником.
«Він дуже добре розумів, що він робить. І він старався до цього інших долучити і дати їм розуміння, чому вони це роблять і наскільки важлива ця справа порятунку цих речей. Тому що він просто бачив, що це нищиться», ‒ розповідає донька Бориса Возницького Лариса Разінкова-Возницька.
Пані Лариса принесла на виставку унікальний живопис і графіку свого батька. Він малював лише у студентські роки.
«Хоч училище він закінчив з червоним дипломом, але, як він пише: я зрозумів, що з мене не буде відомого художника, такого доброго художника, я себе більше відчув, що я можу рятувати твори мистецтва», ‒ згадує Лариса Разінкова-Возницька.
Глядачам показують його автопортрет, а також пейзаж і фотографію, де пан Возницький з етюдником малює оцю ж картину. А ще Борис Григорович створив портрети своїх найрідніших людей.
«Він намалював портрет своєї дружини, моєї мами Олени, яка в той час, коли він малював, була вагітна мною. А ще маю батьків портрет мене маленької», ‒ додає донька Бориса Возницького.
Виставку доповнили світлинами із родинного архіву. Побачити таку колекцію можна у галереї «Мистецький простір», а далі роботи повезуть у мандри.
«Я думаю, що ця виставка після Львова піде в інші музеї України. І, наприклад, якщо вона поїде в Рівне, то її доповнимо новими експонатами, якщо в Батурин ‒ теж новими, в Київ теж. Тому що Борис Григорович всюди допомагав, консультував музейників», ‒ розповідає керівниця галереї «Мистецький простір» Галина Корнєєва.