29 травня 2014 року у небі над Слов'янськом бойовики підбили гелікоптер із генерал-майором Національної гвардії Сергієм Кульчицьким. У п'яту річницю з дати загибелі бойового генерала у його рідній частині та на Личаківському кладовищі традиційно вшанували пам'ять командира.
Він перший серед усіх командирів тодішніх внутрішніх військ йшов на постійний контакт та діалог із майданівцями. Добровольці у березні опинились на полігоні в Петрівцях, недаремно склали основу майбутнього батальйону його імені.
«Ми зразу сказали, нічого нам від вас не треба, дайте нам автомати, ми поїдемо в Крим. Вийшов генерал Кульчицький і сказав: «Я вас розумію, я так само люблю Україну, як ви. Я знаю, що її треба захищати зі зброєю в руках. Але до тих пір, поки не навчу вас тримати в руках зброю, я вас не відпущу. А коли навчимось, поїду з вами на війну», ‒ згадує старший лейтенант батальйону ім. Генерала Кульчицького Володимир Пастушок.
Сергій Кульчицький таки дотримав слова і разом із своїми бійцями кинувся у вир військових дій. Нацгвардійці блокують Слов'янськ, контрольований терористами Гіркіна. Та українські військові й самі ізольовані від решти світу. Генерал зберігає холоднокровність.
«Багато блокпостів 3А, Карачун, Молочар були частково чи повністю оточені, і за цей місяць генерал встиг на всіх блокпостах по 3 рази побувати, тобто він їхав з боями на гелікоптері, як міг доїжджав. Ми знали, що він до нас їде. То хлопці в окопах брилися, бо до нас їде генерал, справді була війна і був порядок і дисципліна», ‒ каже старший лейтенант батальйону ім. Генерала Кульчицького Володимир Пастушок.
29 травня Кульчицький традиційно навідується з одного блокпоста на інший, допоки ворожий ПЗРК не обриває політ безстрашного генерала та ще 12 членів бійців та членів екіпажу.
Дружина генерала вважає, що справа Сергія Кульчицького незмінно довша за саме його життя, і дякує усім, хто досі пам'ятає.
«Приходить часто уві сні, один раз в місяць ‒ це обов'язково. З хорошими думками, хорошими вістями. І цей контакт між нами продовжується і його неможливо розірвати, не дивлячись на те, що він там, а я тут», ‒ ділиться емоціями дружина генерала Надія Кульчицька.
У рідній частині Нацгвардії в честь командира урочисте шикування. Поруч із бійцями в строю онук Сергія Кульчицького Сашко. Увесь в дідуся ‒ і виправкою і характером.
«Він дуже любив мене, і тата, і бабусю Надійку», ‒ каже онук генерала Сашко Кульчицький. Коли Сашку вручають синій нацгвардійський берет, він видає: «В мене вже є такий один зелений. А прикольно, мені пасує!».