У Львові для проекту «Пісні війни» вже назбирали 16 композицій. Це, зокрема, ті, які написали самі бійці, або які вони виконували. Деякі з них в дуеті з вояками готові виконати «піккардійці», Павло Табаков, Фома з «Мандрів», Віктор Винник з гурту «Мері». І це ще не межа, оскільки переговори із зірками тривають.
Колишній керівник радіостанції, боєць 80-ї аеромобільної бригади Богдан Ковальчин з Дрогобича виконає для альбому пісню «Бог біля тебе». Її написав друг чоловіка, однак вже на війні Богдан дописав композицію.
«Це було 1 вересня 2014 року, нас буквально в першу ніч в зоні АТО обстріляли. Доволі потужно нашу базу накрили смерчами. А в цей день тут, на мирній території, був день народження доці. Їй виповнилося 2 рочки. Тож всі ці події і стали поштовхом до цієї пісні», – поділився спогадами боєць 80-ї аеромобільної бригади Богдан Ковальчин.
На війну чоловіка не хотіли брати, бо не мав попередньо строкової служби. Так випадково потрапив у Високомобільні десантні війська.
«Я пішов добровольцем. Довго оббивав пороги військкомату, щоб взяли. Бо в мене не було строкової служби. Військком казав: «Ну, куди тобі, в тебе ж діти, робота?» Але є речі важливіші», – додав Богдан.
Тепер чи не щоденно до ініціаторів проекту «Пісні війни» надходять слова пісень від бійців з цілої України.
«До мене звернувся хлопчина Ігор Шолтис, який був тяжко поранений в зоні АТО. Він зараз проходить реабілітацію в Канаді. І прямо з аеропорту, коли летів зі Львова до Торонто, він прислав мені чотири свої пісні. Я думаю, що одна з них потрапить в проект «Пісні війни». І зараз веду переговори, щоб з Ігорем заспівав її в дуеті популярний репер Ярмак», – розповіла менеджер проекту «Пісні війни» Галина Гузьо.
Боєць Максим Перев'язко, що сам з Рівного, після війни співає на вулицях курортного Трускавця. Так волонтерством збирає кошти на реабілітацію побратимів. А ще на Майдані, в час Революції Гідності, і воював, і співав.
«Моя війна розпочалася з Майдану. Там в основному з гітарою ходив: ходив і з кийком, і з гітарою. Коли треба було взяти кийка в руки, особливо 18 лютого, то й взяв. А потім ми сформували Перший добровольчий резервний батальйон», – розповів боєць батальйону імені Кульчицького Максим Перев'язко.
А вже на війні, поділився спогадами Максим, ходили з гітарою від бліндажа до бліндажа – підіймали дух бійців: «Хлопці, які були мобілізовані через військкомати, вони не усвідомлювали до кінця, не могли зрозуміти, що «Росія – наш брат», який нас нищить, убиває. Тому я з побратимами їздив від блокпоста до блокпоста, від бліндажа до бліндажа і дивились за морально-психологічним станом вояків».
Увійде до першого альбому україномовної воєнної пісні і композиція бійця Зіновія Медюха зі Стрия, якого всі знають як Зеника з Майдану. Це його колядка про сучасну сім’ю, яка сідає до Святої Вечері без батька, бо той на війні.
Чоловік, як і на Майдані, гартував на війні серця і бійців, і мешканців навколишніх сіл. Дав там з друзями близько півтисячі концертів.
«Ті райони в більшості російськомовні. Ми наочно показували, що не йдемо їсти москалів, не йдемо дітей розпинати. От прийшли з піснею! То декого, тих проросійських, «коробило» від нашої пісні. А «наші», українці, як виходили від нас, то оживали, наче крила діставали», – поділився спогадами боєць батальйону імені Кульчицького Зіновій Медюха.
Співали, зізнається Зеник, де тільки була можливість: «Дивимося, блокпост. Мороз 20 градусів. Стоїть хлопчина аж синій. А їхали зі мною волонтери, чоловік з жінкою. Жінка каже: «Давай тому хлопцеві щось дамо». Витягують пампухи, ковбасу чи сало. «Зеник, а може, заколядуємо?» – питають. «Та чого не заколядувати?» А хлопчина той – з Івано-Франківська, то мало не сплакав ся».
Зараз ініціатори проекту «Пісні війни» шукають спонсорів платівки.