Вийшов друком збірник документів з фондів Державного архіву Львівської області, присвячений 75-й річниці страшної трагедії українського народу - Голодомору 1932-1933 років. Збірник, який має назву “Голгофа українського народу”, упорядкували заступник директора Держоблархіву, член Національної спілки журналістів України Володимир Клювак та директор архіву, заслужений працівником культури України В’ячеслав Куцинда. Про це ZAXID.NET повідомили у прес-службі Львівської ОДА.
Основу збірника склали часописи, які у 1932-1934 роках виходили у Львові. Зокрема, це часописи “Діло”, “Нова зоря”, цензуровані і конфісковані примірники газет “Нове село”, “За Україну”, “Боротьба”, листування польських державних установ, інформаційні повідомлення та аналітичні записки правоохоронних органів у перекладі українською мовою. Окремий розділ збірника складений за письмовими спогадами очевидців Голодомору, які були зібрані у 1993-1994 роках.
Автори-упорядники повністю зберегли стилістику, орфографію і пунктуацію джерел (окрім перекладних) та подали мінімум найнеобхідніших коментарів і пояснень - нехай архівні документи говорять самі за себе.
Електронний варіант збірника буде розміщено офіційному сайті Держоблархіву: https://www.archive.lviv.ua.
Як відомо, до 1939 року Західна Україна не входила до складу колишніх Української РСР та Союзу РСР і не пережила у довоєнний час сталінських репресій і жахіть Голодомору. Окрім того, органи державної влади тогочасної Польщі, не бажаючи псувати дипломатичні та інші стосунки з могутнім східним сусідом, не реагували на геноцид українців за Збручем. Тому зрозуміло, що фонди західноукраїнських архівів, у т.ч. і Львівського обласного, не містять оригіналів документів державних органів, які на офіційному рівні давали б оцінку подіям 1932-1933 років у Великій Україні.
У той же час українське населення, громадські організації Галичини не спостерігали байдуже за стражданнями єдинокровних братів на Сході і постійно у той період виступали з акціями протесту, укладали “допомогові” комітети, звертались до урядових, політичних, релігійних чинників інших держав, міжнародних інституцій. Також і неупереджені представники світової громадськості, що мали доступ до неспотвореної інформації, висловлювали своє глибоке занепокоєння станом справ у Радянській Україні. Все це знаходило своє відображення у матеріалах західноукраїнської і європейської преси та в службовому листуванні органів поліції і державної влади. Значна частина публікацій або й навіть цілі випуски газет з матеріалами про голод у Радянській Україні з цензурних міркувань вилучались судовими органами з обігу і передавались до фондів архіву, де зберігались спочатку із штампами “Skonfiskowane”, “Tajne” а у радянські часи - під грифом “Секретно”.