Після Києва та Харкова фестиваль сучасного танцю «Артіль» повернув і до Львова. Чого навчилися молоді танцюристи за 50 днів можна було побачити на сцені Першого театру.
Молодих хореографів шукали по всій Україні серед випускників, що вивчали авангардний танець. Відібрали шістьох: з Одеси, Харкова, Запоріжжя та Києва. І під наглядом куратора в своїй команді вони мали нафантазувати філософський перформанс. Одна з груп танцювала танець «Наступний»: про любов людини до свого тіла ‒ це час Давньої Греції. Не оминули і ненависть.
«То не людина ненавиділа. То був такий примусовий посил до людини, мовляв, що не потрібно любити своє тіло, воно як бруд. То в час Середньовіччя», ‒ пояснила учасниця постановки з Одеси Валерія Павлішина.
«Одна робота називається «Геката». Вона досліджує жінку в її водночас темній і світлій стороні. Є тема, яка досліджує відносини людини з речами. Це робота Віолетти Матюшенко. Про те, які речі навколо нас і чи вони потрібні. І що з ними робити. І як людина може звільнитися від цього», ‒ розповів керівник проекту «Артіль» Олександр Маншилін.
Молоді хореографи мали навчитися співпрацювати з музикантами, що грають наживо, та з сценографами. Проект підтримав Український культурний фонд, виділивши митцям 400 тис. гривень. Тож танцюристи вчилися цього у жовтні на двох резиденціях ‒ в Бердичеві та Києві.
«Сподіваємося, що фестиваль допоможе здійснити мрію багатьох танцівників сучасного танцю в Україні. Просто дати місце творити, дати місце проявлятися молодим хореографам. Тож у нас була така резиденція, де художники могли тільки займатися творчим процесом, не думаючи ні про побут, ні про роботу, ні про їжу, ні про маршрутки», ‒ додала кураторка перформансу «Наступний» зі Львова Марія Бакало.
Все задля того, аби молодь, що вивчала хореографію, могла побачити своє майбутнє в Україні, а не виїжджала танцювати до Китаю. Тож далі ці доробки просуватимуть на українському та європейському арт-ринках.