Про насичені будні червоноградських гірників «розповідає» фотопроект «Шахтарі. Галичина», який представлено у львівському Палаці мистецтв.
Сергій Івашків – шахтар, однак гончарить ще з 15 років. Показував своє ремесло й на фесті «Країна мрій». А от у рідному Червонограді до ремесла долучив дружину, братів. Випал роблять раз на місяць, зате дзбанків та тарелів виходить більше сотні.
Отож у фотопроекті в Палаці мистецтв він – і на світлинах як гірник, і майстер-клас як гончар дав.
«Колись молодим хлопцем я прийшов в гончарну майстерню до Івана Братка і Валентина Дробаха. Вони мені показали ази свого ремесла. Зараз хлопці в Сполучених Штатах, а я продовжую їхню роботу», – уточнив шахтар-гончар Сергій Івашків.
Сергій видобуває вугілля понад 10 років. Встає о 6-й ранку. Однак щодня після спуску у шахту повертається до майстерні.
«Так-так, і до ночі – із зорею йдемо додому. Тому що ремесло багато потребує часу: ти маєш вкласти душу. Зробити це все в глині, приклеїти ручки, залощити», – додала дружина гірника Алла Івашків.
Ідея показати, чим живуть шахтарі, виникла у львівських фотографів Романа Семена та Анни Рицар, аби в час війни українці говорили не лише про гірників-східняків, а й про наших.
«Оті всі міфи, що шахтарі Львівщини більші алкоголіки чи вони брудніші, чи менше чимось захоплюються – це неправда», – вважає фотограф, співавтор проекту Анна Рицар.
Впродовж року фотографи їздили у шахти Галичини, здебільшого у «Відродження 4», спускалися під землю і на плівку в темряві підземель фіксували дійсність.
«Вражаюче було: перший спуск в шахту! Це 550 метрів! І ти з дуже великою швидкістю спускаєшся вниз. Уявіть собі, це ж Ейфелева вежа... Думки в той час дуже різні, бо не знаєш чи виберешся», – описує фотограф, співавтор проекту Роман Семен.
Виявляється, у шахтарів Львівщини життя не обмежене підземеллям. Хтось з них пише музику, вірші, старші створюють акустичні системи для фестивалів. Декому і за зброю довелося братися на російсько-українській війні.
«В одного гірника трагічна ситуація була. Тому що жінка його – з Луганської області. Тож сім’я розділилася: брат жінки поїхав у Луганськ воювати, а чоловік жінки – цей шахтар – воював на боці України», розповіла Анна Рицар.
На експозицію приїхали і самі шахтарі, герої світлин. Виставка триватиме до останньої літньої п’ятниці, 26 серпня. Далі її повезуть до Харкова.