Відтепер у постійному репертуарі Львівського театру опери та балету ім. С. Крушельницької – вистава з двома одноактними оперетами: зинґшпіль (музична вистава, у якій поєднуються спів і діалоги) Вольфганга Амадея Моцарта «Директор театру» та оперета Жака Оффенбаха «Ключ на бруківці».
Після постановки великої вистави «Лоенгрін» диригент Мирон Юсипович взяв у роботу легкий жарт Вольфганга Амадея Моцарта. Його зинґшпіль «Директор театру» – розповідь про двох примадонн, які конкурують у театрі за головну роль.
«Моцарту тоді було за 30, коли він це писав. Це є зинґшпіль, воно комічне, але воно віртуозне. Не кожен театр може виконувати, тому що ці дві сопранові партії, які тут є, просто верх майстерності», – розповів диригент-постановник Мирон Юсипович.
Тим часом інша вистава, яку грають одразу після антракту, – це оперета про кохання Жака Оффенбаха «Ключ на бруківці», яку взяла у роботу диригентка Ірина Стасишин. Цього французького композитора вважають засновником жанру оперети і тут його мелодизм розкриється сповна.
«Це є надзвичайно весела річ, яка передає весь сюжет: стосунки молодих людей з гумором, із блиском, із феєрверком», – переконує диригентка-постановниця Ірина Стасишин.
В обох виставах глядач, ніби, підглядатиме за лаштунки театру.
«Ми наче підглядатимемо за ті двері, які не бачить глядач, коли приходить у театр на будь-яку виставу. Ми вже бачимо готовий продукт, а що там, які стосунки, які бувають кумедні ситуації? Про це наші вистави», – розповідає режисерка-постановниця Галина Воловецька.
Тому у сценографії художник вигадав двері і замки, крізь які можна побачити театр зсередини.
«Треба було зробити таку більш сучасну виставу, декорації такі навіть досить сучасні з алюмінієвими конструкціями», – пояснює художник Ігор Лев.
Костюми художниці Дарії Зав'ялової не мають прив'язок до місця чи епохи, вони як повноцінна колекція.
«Ми придумали свій власний стиль, стиль буфонний, театральний. Я би сказала, що це така колекція на тему театру. Абсолютно всі костюми, і в першій, і в другій частині, поділені навпіл. Це такий старовинний принцип мипарті, коли одна частина костюма одного кольору, а інша контрастує з нею. Це ніби той вічний поділ на комедію і трагедію», – каже художниця костюмів Дарія Зав'ялова.