5 травня під час відзначення 756-ї річниці міста Львова відбулась унікальна подія – відбулась передача нагороди, яка чекала на свого власника довгі 62 роки.
Відповідно до «Наказу частина 2/5» Головного Командира УПА від 30 липня 1950 року міський голова Андрій Садовий від імені громади Львова передав нагороду Срібний Хрест Заслуги УПА Вірі Іванівні Філяк-Крокіс (псевдонім – «Реня»).
Під час вручення цієї нагороди хор «Гомін» виконав знакову пісню воїнів УПА – «Зродились ми великої години». Віра Філяк-Крокіс подякувала за отриману нагороду.
Нагадаємо, дослідник-фалерист Віталій Манзуренко знайшов у архівах наказ Командира УПА, де між інших йшлося про те, що на основі рішення УГВР (Української Головної Визвольної Ради) від 25 липня 1950 року Срібним Хрестом Заслуги УПА було нагороджено «Реню».
Під час визвольних змагань, з відомих причин, ця нагорода не могла бути вручена. Тоді, коли йшла підпільна боротьба з сталінським окупаційним режимом, це було вкрай небезпечно – практично неможливо. Нагороджуваному тільки зачитували наказ. Інколи видавали виписку з нього
Тому, у відповідності з наказом Командира УПА від 30 липня 1950 року, вже 2012 року було виготовлено саму нагороду для того, щоб повернути її пані Вірі Філяк-Крокіс. До виготовлення нагороди приступили місяць тому, сама ж ідея зародилась ще рік тому. Автори-ювеліри копії нагороди – Андрій Олійник та Річард Вільчинський. Викуористано оригінал нагороди, що зберігається в Історичному музеї.
Подібні нагороди мають ще дві жінки, одна з яких мешкає в Америці, інша – в Німеччині. Золотий Хрест Бойової Заслуги має ще Полковник УПА Василь Левкович.
За словами заступника міського голови з гуманітарних питань Василь Косів, копію зроблено відповідно до оригіналу, зі справжнього срібла.
Довідка
Філяк-Крокіс Віра- «Реня» - народилася 29 січня 1924 р. в с. Дички Рогатинського району на Станіславщині в родині селян Івана та Агафії, у яких було троє дітей. Брат Осип (1921 р. н.) загинув у 1946 р. як воїн УПА. Родину в 1946 р. вивозили у Сибір, батька не застали вдома, а мати з етапу зуміла втекти. Вся родина була в підпіллі з дочкою Євгенією (1927 р. н.). Віра від 1942 р. - в Юнацтві ОУН. Навчалась у середній, педагогічній та торгівельній школах у Рогатині. Після короткочасного затримання її гестапівцями перейшла в 1943 р. у підпілля, пройшла вишкіл УЧХ. Була зв’язковою, вела курси УЧХ в Яблунові, була районною УЧХ Рогатинщини. Арештована 20 травня 1947 р у Львові. В тюрмі «на Лонцького» намагалась покінчити з собою - ковтнула отруту і, розбивши шибку, вискочила з вікна. ЇЇ повернули до життя, вижила, отримавши важкі травми. Слідства продовжились в Рогатині Засуджена в Станіславі в листопаді 1947 р. на 10 років таборів. Була на Уралі (Челябінськ, будівництво дамби), від 1948 р - на Колимі (Магадан, Нєлькоба, Вакханка). Звільнилась з табору 13 січня1956 р., повернулась у рідне село Дички до батьків в 1957 р., не мала дозволу на проживання. Одружилась у 1960 р. з Юрієм Крокісом. Проживала в Рогатині, згодом - у Львові. Бере активну участь у громадському житті, є членом Ліги українських жінок.