25 вересня у Львові урочистою академією відзначать 120-річчя з дня народження наймолодшого сина відомого українського письменника Івана Франка – Петра.
Петро Франко був співзасновником «Пласту», організатором летунського загону в Українській галицькій армії, депутатом Верховної Ради УРСР, винахідником, краєзнавцем, письменником, завідувачем музею І.Франка у Львові. Про це під час урочистої академії повідомив дослідник долі українського суспільного діяча голова Всеукраїнського товариства політичних в’язнів і репресованих Петро Михайлович Франко.
Власне до 120-річчя з дня його народження за підтримки Львівської міської ради у видавництві «Ліга-Прес» вийшов перший том творів П.Франка під назвою «Доробок», підготовлений головою Всеукраїнського товариства політичних в’язнів і репресованих.
Міський голова Львова Андрій Садовий на урочистій академії зазначив, що головною місією сьогодні є дати можливість молодим людям стати добрими українцями, які зможуть розвивати і утверджувати українську державність, а для цього вони мають знати про звитяги попередників.
Начальник управління з питань гуманітарної політики Львівської обласної ради Антон Радомський повідомив, що голова ЛОР Мирослав Сеник має намір на найближчій сесії ради пропонувати депутатам посмертно присвоїти Петру Франку відзнаку з нагоди 90-річчя ЗУНР.
Сеньйор Пласту Олесь Криськів своєю чергою повідомив, що львівські пластові товариші клопочуть перед свої керівництвом про присвоєння Петру Франку відзнаки «Залізний хрест» «за боротьбу за християнську віру і український народ».
О.Криськів додав, що до 100-річчя заснування Пласту, яке виповнюється цього року, планується довершити пам’ятник пластунам, які не зломили своєї присяги. На ньому хочуть зазначити імена та прізвища 480 пластунів куреню «Залізного Хреста», зокрема й П.Франка.
Петро Іванович Франко (народився 21 червня 1890 в с.Нагуєвичі, помер 28 червня 1941 року) український педагог і письменник.
Син І. Франка, народився в с. Нагуєвичах біля Дрогобичa; закінчив Львівську Політехніку; співзасновник Пласту; член Наукового Товариства ім. Шевченка.
У 1911—1914 роках був учителем тіловиховання в філії української гімназії у Львові. Восени 1911 року організовує в своїй гімназії пластові гуртки та переводить з ними спортивно-військові заняття. У 1913 році видає книжечку «Пластові ігри та забави».
З 1914 року в ступені поручника командує сотнею Легіону УСС. З 1918 року сотник Петро Франко веде референтуру летунства в Начальній Команді Української Галицької Армії), аж до її інтернування в 1920 році.
Від 1922 до 1930 року учитель гімназії в Коломиї. У 1931—1936 році працює старшим науковим співробітником у науково-дослідному Інституті прикладної хімії в Харкові. Автор 36 зареєстрованих винаходів, переважно з галузі переробки молока.
З 1936 до 1939 року учителює в гімназіях у Львова та Яворова. Між тим, в 1937 році, видає працю «Іван Франко зблизька». Від 1939 по 1941 рік працює деканом товарознавчого факультету Українського державного інституту радянської торгівлі у Львові. У 1940 році обирається депутатом до Верховної Ради УРСР.
Збирав фольклорно-етнографічні матеріали та писав оповідання. Автор підручника шведської руханки (зарядки), історії і теорії руханки; історичні оповідання «Махнівська попівна», «В пралісах Бразилії»; спогадів «Іван Франко зблизька» (1937), кіносценарій за повістю «Борислав сміється» та ін.
З початком радянсько-німецької війни у червні 1941 р. вивезений радянською владою зі Львова. Загинув 28 червня 1941 року при спробі втечі на станції Прошова коло Тернополя з поїзда, яким Петра Франка радянські солдати намагалися вивезти на схід. За іншими даними, загинув в катівнях НКВС влітку того ж року.