З 12 по 15 травня у львівській галереї «Дзиґа» пройшла перша сесія «Лабораторій міждисциплінарних практик «Березіль». Це проект, що надихає новаторськими роботами Леся Курбаса та знайомить відвідувачів та глядачів із оновленими концепціями сучасного мистецтва. У програмі лабораторію були лекції про театр та медіа, а також усілякі майстер-класи та обговорення. А відпочити, чи радше – напружити уяву допомогали перформанси, продемонстровані гостями з Польщі, Китаю та випускниками Львівської національної академії мистецтв. Детальніше про це – у репортажі ZAXID.NET.
***
Ввечері 13 травня першою до зали галереї увійшла Уляна Кульчицька із горою білого паперу. Вона вибирає зі стосу один аркуш та кладе його на підлогу. Листки, що залишились у її руках, б’ються одне об одного і відштовхують той окремий аркуш.
Львів'янка Уляна Кульчицька працювала із папером
Уже за декілька хвилин він опиняється у протилежному кінці кімнати. Далі перформерка робить паперову кульку, чи то правильніше - м’ячик, і кидає у той бік, з якого вона стартувала. У ту ж мить вона витягає крейду і окреслює нею шлях, яким пролетів той згорток. В кінці дівчина зупиняється і лягає на підлогу.
Таких кидків було ще кілька. Предмети летять все далі й далі. Кульмінація поєдналася з розв’язкою: тою ж крейдою Уляна Кульчицька малює довгу лінію, що не вміщається у просторах галереї, тож дівчина змушена вийти аж до коридору. На рівній площині вона малює коло, але та лінія така безмежна, що зупиняється не в його початку, а всередині. Художниця сідає в її кінці у позу лотоса. Згодом вона йде, залишаючи замість себе паперову кульку.
Наступною виходить чорнява Марина Наумчук у білосніжному сарафані. Її головна «зброя» – клубок ниток.
Біла нитка стає стежкою, якою треба вийти
Тендітними ногами вона долає заплутаний шлях, який сама собі створила тією ж ниткою. Усе перекручується у зворотньому напрямку, ніби у фільмі. Фінал стає подібним на старт: струнка дівчина лежить на підлозі біля білої плями від фарби.
Глядачі зустрічали кожен виступ молодих митців гучними оплесками
Третій виступ – парний. Роман Хрущ та Зоряна Савка сідають один навпроти одного. Позаду нього - пусте полотно, позаду неї – скручена карта світу, між ними - миска з водою. Поряд стоїть пляшка горілки, п’ять стаканів і одна настільна гра «Jenga».
Єдина мистецька акція, що відбувалась у парі
По черзі митці змочують у воді ноги. Спершу вона, а за нею - він. Їхній німий діалог не закінчується. Кладуть між собою пусте полотно, розстеляють карту, ставлять на кожен край по склянці, розливають алкоголь. Розкладають кубики від гри, а зверху кладуть ту одну склянку, що залишилась порожньою. П’ять ходів потрібно, аби закінчити гру. Стільки ж потрібно, аби все зруйнувати. Витягають ноги, спочатку - він, а потім - вона.
Під час перформансу митці встигли зіграти у популярну настільну гру «Jenga»
На цьому виступи українців завершились. І усіх присутніх чекало ще двоє гостей з Гонконгу. Чен Шісен (Chen Shisen) попросив усіх присутніх вийти на вулицю, до скульптури риби.
Чен Шісен з Гонкога пригощав глядачів гранатом
Там митець із своїм помічником тримали довжелезний папір. Один край був ніби вигорілий, інший – білосніжно-білий, проте перехід між кольорами був ледь помітний. Завдяки дощу полотно швидко вкрилось оригінальним візерунком без жодних фарб. Далі малюнок розбавив сік розчавленого гранату, яким митець згодом поділився з присутніми. За інструмент Чену Шісену слугувала праска.
Митці продемонстрували, що навіть звичайна праска може стати частиною творчості
Окрім естетичного задоволення, глядачі, можливо вперше, змогли насолодитися запахом смаженого гранату. А найсміливіші – його смаком.
Художнику вдалось розмалювати полотно без жодної фарби
Останньою (і найбільш вражаючею) гостею стала Лю Нансє (Liu Nanxi). Усі присутні були змушені чекати у довжелезній черзі приблизно півгодини. Черга та невідомість тримали львів’ян у напрузі, проте, коли кожен все ж потрапляв у вузький коридорчик, то зустрічав мисткиню з Китаю, яка просто чистила усім взуття.
Китаянка Лю Нансє чистила львів'янам взуття
Весь перформанс полягав саме у цьому нервовому очікуванні, митті взуття та чистій ганчірці наприкінці.
(фото Олександра Лук'яненка)