У Львівському муніципальному мистецькому центрі відкрилась виставка «Щодо втрачання». Куратор виставки Нікіта Кадан від червня працював у резиденції центру. Виставка стала підсумком його перебування в інституції та втіленням запланованого виставкового проекту у галереї центру.
До експозиції увійшли твори Євгенії Бєлорусець, «Відкритої групи», Олега Голосія, Нікіти Кадана, Яреми Малащука та Романа Хімея, Маргарити Половинко, Даніїла Ревковського та Андрія Рачинського, Федора Тетянича. Також експоновано ескізи відомої художниці-шістдесятниці Алли Горської.
Коментарем до кожного із залів виставки є вірш, присутній у експозиції. У першому це поезія Сильвії Плат, у другому – Василя Стуса, у третьому – Яніса Синайка.
Дуже різні роботи – графіка, живопис, інсталяція, відеоарт – об’єднані темою, а головне, досвідом втрат.
У роботі «Храм Сивили у Тіволі» Нікіта Кадан поєднав шматок металу, знайдений автором у зруйнованому селі на Донеччині, та репродукцію твору Клода Лорена «Храм Сивіли у Тіволі» 1635 року. Тут поєднується романтизована руїна минулого з пошматованим війною сьогоденням.
Роботи Даниїла Ревковського та Андрія Рачинського зібрані зі знайдених відеосвідчень перших місяців повномасштабного вторгнення. Ярема Малащук та Роман Хімей у «Вибухах біля музею» фіксують та трансформують у мистецьку розповідь події довкола пограбування росіянами Херсонського краєзнавчого музею.
Євгенія Бєлорусець презентує частину серії фотографій та текстів «Київський воєнний щоденник», створених у перші тижні повномасштабного вторгнення. Маргарита Половинко малює власною кров’ю. Серія «Янголи. 502» присвячена дітям, що загинули через російське вторгнення.
Також на виставці можна побачити шкіци Али Горської до мозаїчного панно «Прапор перемоги» для музею Краснодона (нині Сорокине, що перебуває в окупації). Творчість Горської – суцільна історія втрачання, адже більшість її творів були знищені або ушкоджені. І це триває й зараз (зокрема сумною є доля її мозаїк «Дерево життя» та «Боривітер» у Маріуполі).
«Це виставка про життя-у-втрачанні. Не перелік втрат, не оплакування, а спроба вловити сам по собі стан постійного втрачання, дати йому форму та голос. Попри це виставка є оптимістичною, вона має в собі есхатологічний оптимізм, ту надію попри все, ту найвищу інтенсивність проживання життя, що містяться у самому серці катастрофи. Мистецтво на цій виставці належить як до нинішнього часу, так і до попередніх періодів української історії ХХ століття. Зустрічі, серед інших, робіт Олега Голосія та Маргарити Половинко, Ревковського-Рачинського та Алли Горської, Євгенії Бєлорусець та Федора Тетянича, роблять видимою тяглість цього життя-у-втрачанні й есхатологічного оптимізму як певних констант тутешнього способу бути», – вважає куратор виставки Нікіта Кадан.
Виставку можна відвідати до 15 листопада. Вхід вільний.