До 150-річчя від народження Андрея Шептицького Національний музей та Музей історії релігії відкрили тематичні виставки.
Національний музей, який Митрополит Андрей заснував 110 років тому, витративши на нього 34 тис. доларів, запропонував глядачам виставку з трьома акцентами. Перша виставка присвячена роду Андрея Шептицького, друга – експонатам, які привіз Митрополит з різних куточків світу, вони стали основою різних збірок музею. Третя виставка – це роботи його стипендіатів та власні живописні полотна.
«Ми покажемо капелюх Митрополита, його мантію, паличку. А ще ми маємо сакос, омофор та жезл Андрея Шептицького», – розповіла заввідділу народного мистецтва Національного музею Любава Собуцька.
Митрополит пізнав Бога ще будучи малим: молився на вервичці і з нею засинав. А ще до священичих висвячень у піст їв лише раз на день, вранці і ввечері – тільки склянку чаю.
Згодом Митрополит відкривав семінарії в Станіславові та Перемишлі – Львівську богословську академію. Відправляв найздібніших студентів до університетів Рима, Швейцарії та Відня. Молодим митцям надавав стипендії. І сам, виявляється, малював. Адже на експозиції – його робота «Верховинець» 1905 року і невеличкий краєвид «Пейзаж з будинком».
У стінах Музею історії релігії теж можна розгледіти власні речі Митрополита. До прикладу, є витяг з метрики. Виявляється, хрестили його в костелі Пресвятої Трійці, що в теперішньому селі Терновиця на Яворівщині.
«Роман Марія Олександр Шептицький – це він при хрещенні отримав такі імена. Витяг датується 1879 роком. А тут написано, що хлопчик народився 29 липня 1865 року. І був хрещений в Брухналю», – зазначила завідувач виставкового відділу Музею історії релігії Руслана Бубряк.
На експозиції представлений його підрясник, нічна сорочка, рушники, пішви на подушки, пояс, яким підперізувався, ще будучи ченцем-василіянином. До речі, благословення на монашество хлопцю на приватній аудієнції сім’ї дав сам Папа Лев XIII.
А ще є палиця, на яку опирався в старості, однак дещо вкорочена, адже нею після Шептицького користувався його секретар Володимир Грицай. Серед найцінніших експонатів, що свідчать про силу духа Шептицького, – лляні ноші, що слугували йому, коли вже зліг у ліжко.
«Міцний, здоровий хлопець – брат Михайлюк Єфрем – особисто підіймав Митрополита, щоби перестелити йому ліжко. Шість монахів піднімали владику: чотири за ті ноші, один – голову, і один – ноги. Властиво тоді, він мені сказав, що зібрав все, що було на ліжку, виправ, випрасував. І каже: ми тримали ці речі, як святі речі Митрополита Андрея», – згадує засновник збірки «Студіон» отець Севастьян Дмитрух.
Все своє життя Митрополит опікувався сиротами. Загалом на обділену малечу віддав майже мільйон доларів. І вони його любили, писали листи.
В одному із них йдеться: «Найдорожчий Таточку! Я, Любця, дуже боюся чорта. Най таточко прийдуть і мене сховають під плащ. І чорт мене не буде бачив. Прошу конче приїхати. Я таточкови половину свого пакунка дам, лиш най таточко до нас приїдуть, бо я дуже боюся. Цілую ручки таточка. Любця»
В іншому листі до Митрополита дитина пише: «Найдорожчі таточко! Не уміючи добре писати, але хочу хоч трошка намазати, щоб таточко мав намір подивитись. Я передаю кілька тістечок від бабусиних іменин, бо такі дуже солодкі. Цілую ручки татунька. Анна Фітарська».
Посилав Митрополит подарунки на Песах і єврейським убогим дітям. А в час Другої світової війни за його згодою у греко-католицьких монастирях і навіть у митрополичій резиденції переховувались євреї. Шептицький сховав понад три сотні їхніх малюків.