У Музеї митрополита Андрея Шептицького у Львові почали реставрацію давніх розписів, які виявили після демонтажу вбиралень радянського періоду. Первісно це приміщення було монастирем отців-реформатів, згодом – сиротинець. А в радянські часи там влаштували жіночу колонію та школу міліції. Тоді до історичної споруди добудували стіну, за якою влаштували туалети. Віднайдені давні розписи над дверима, серед яких зображення святого, були замуровані цеглою.
Нині ця пам’ятка архітектури на вул. Кривоноса, 1 – це музей Шептицького поруч з храмом святого Климентія Шептицького. Директор та засновник музею отець Севастьян Дмитрух вирішив демонтувати зведену у радянські часи стіну туалетів. Всі роботи погодили з відповідними органами міста та області.
«Зліва є віконце монастирської фіртки, гарно обрамлене каменем, і люфт між ним і дверима. Через нього, припускає директор музею, могли підіймати щось догори, наприклад, вугілля. Залишки штукатурки на стіні біля дверей також свідчать, що жодних туалетів чи добудованих стін тут колись не було», – повідомили у музеї Шептицького.
Коли стіну розібрали, над дверима до музею, що були колись монастирськими, виявили нішу. І коли з неї забрали цеглу, побачили надбрамну ікону святого Вінсента, який є покровителем сиріт. А під нею – ще давніші розписи. Їх вирішили відновити.
Реставрує віднайдені розписи художниця-реставраторка Ірина Гірна. Ікона святого Вінсента – з часів, коли цей монастир передали сиротинцю. Він з кінця XVIII століття, намальований на тиньку технікою альсекко (настінний розпис по сухій штукатурці). Розпис потім кілька разів поправляли, але це фарба вапняна, тому він не пошкоджений, пояснила реставраторка.
А під цим образом фахівці виявили ще одну цікаву знахідку ранішого періоду – барокові розписи часів монастиря реформатів, що були першими господарями цієї обителі у XVII ст.
«Під іконою є ніша, в якій стояла фігурка. І це обрамлення – узор навколо неї. Вона розмальована рожевим, а знизу – ще один бароковий орнамент з вазою. Потім ту нішу заклали цеглою і намалювали святого Вінцента, який є покровителем сиротинців і сиріт. Це класична надбрамна ікона, яку малювали в нішах більшості монастирів», – зазначає ZAXID.NET художниця-реставраторка Ірина Гірна.
На реставраційній раді вирішили, що збережуть та експонуватимуть розписи обох періодів. Реставраторка зараз консервує верхній розпис. Потім буде пробувати розшарувати два зображення одне від другого і перенести верхнє зображення на інше місце. Перший етап робіт мають завершити до кінця серпня.
На розчищеному від радянської забудови подвір’ї планують влаштувати мистецький лапідарій та відкриту сцену для концертів.
В інтер’єрі монастиря зондажі показали лише фрагменти альфрейних розписів, їх законсервували і забілили. Реформати взагалі буди дуже аскетичні, тому не дуже оздоблювали свої монастирі. Єдине, що вдалося віднайти, – барельєф «Стигми св. Франциска», його теж відреставрували.