«Її точно виправдають, присяжні майже пускають сльозу», – припускаю я, дивлячись завершальну серію «How to get away with a murder?» («Як уникнути покарання за вбивство?»). І ловлю себе на думці, що процес над головною героїнею за участі суддів з народу вже один із десяти чи одинадцяти, які відбулися впродовж фільму.
Звісно, у США охочі взяти на себе відповідальність в судочинстві розглядають 80% справ. Свою «незалежну» історію така інституція в Україні бере з 2013 року. Перший її досвід виявився неочікуваним: три жінки вирішили виправдати марокканця Шакіба Отмана, який 19 жовтня 2012 року забрав життя у відомого на той час у Львові травматолога, завідувача травматологічного відділення 8-ї лікарні Леона Фрайфельда. Це сталось вранці на вулиці Пекарській через раптові неприязні стосунки між студентом-іноземцем та професором. А четверо свідків заявили, що бачили, як Отман убивав чоловіка.
«Важко рукою писати те, із чим ти категорично не згідний»
Суддя Личаківського районного суду Назарій Нор, який розглядав справу разом зі ще однією професійною суддею й кількома присяжними, каже: це була епопея з майже 50 засідань, що тривала півтора року. Після того, як марокканця в стані алкогольного сп'яніння затримали на місці вбивства 67-річного лікаря, його чекало ймовірне довічне ув'язнення. Але адвокати підсудного скористались нормами нового кримінально-процесувального кодексу, відтак подали клопотання про те, що участь в судочинстві мають брати присяжні.
«Почали їхній відбір. Пригадую, спочатку було семеро людей, згодом частина відсіялась, бо, наприклад, колишній прокурорський працівник не може залучатись до процесу. Залишилось п'ятеро, з них комп'ютер і обрав трьох основних та двох додаткових "суддів народу". Наскільки пам'ятаю, серед них була вихователька дитсадка, художниця, безробітні. Спочатку перестороги не виникло, вона з'явилась під час засідань. Особливо тоді, коли адвокат починав підбирати до присяжних підхід, а вони реагували на все емоціями. Ми намагались їм пояснити: так не повинно бути. Як на мене, вони аналізували докази та не вдавались до юридичних подробиць», – згадує суддя.
Відтак три жінки виправдали 27-річного хлопця: мовляв, він молодий і не громадянин України, жаль. Та написання вироку покладалось на професійних суддів. Внутрішній спротив, який вони відчували, зашкалював.
«Ви не уявляєте, як важко рукою писати те, із чим ти категорично не згідний. Коли присяжні оголошували вердикт, зал вибухнув невдоволенням: викрики, сльози, шок. Однак ми, професійні судді, мали іншу думку, яку хоч і не зачитували, але додавали в матеріали кримінального провадження. Вони ознайомились із нею, поставилися з розумінням», - каже Назарій Нор.
24 липня 2014 року обласний Апеляційний суд скасував вирок присяжних і вирішив позбавити Шакіба Отмана волі на 15 років.
«Зараз він відбуває термін, з нього також будуть відшкодовувати моральні збитки, завдані сім'ї. Загалом перший досвід суду присяжних в Україні виявився невдалим, але показав, що цей Інститут потрібно доопрацьовувати», – резюмував суддя.
«Попри складні судові справи я радий, що можу допомагати людям»
Ігор Гуль — один із 20 присяжних Сихівського райсуду Львова. Справи, які вже восьмий рік поспіль розглядає чоловік, стосуються здебільшого усиновлення та визнання людей недієздатними. «За цей час я брав участь у 40 провадженнях. Хоча спочатку думав, що просто на короткий час заміню дружину, яка тоді переходила в держструктури».
Після того, як автоматична система визначила Ігоря присяжним, він починає працювати з документами. Каже, вже має набиті око й руку: «Як правило, беру справу, читаю її, досліджую і в процесі подальших засідань орієнтуюсь. Найкоротшими є та категорія, що має одне засідання, найдовші у моїй практиці — ті, які тривають по два роки, а то й досі в роботі. Звісно, у мене виникають різні емоції під час розгляду: зацікавлення, роздратування, навіть злість. Але разом з іншими присяжними й суддями ми доходимо спільного висновку і порозуміння».
Бувають ситуації складні. Особливо тоді, коли людину потрібно визнати недієздатною — тією, яка через хронічний психічний розлад не здатна усвідомлювати значення своїх дій чи керувати ними. «Інколи мусиш переломлювати всередині себе схожі ситуації. Особливо, якщо справа стосується людей із ДЦП, немічних, це морально важко», – зізнається «народний» суддя.
Статус присяжного дозволяє Ігореві Гулю отримувати за таку роботу гроші, орієнтовно 350 грн/год., а час, який він проводить на лаві, зараховується до трудового стажу.
«Буває, що по півроку не буває засідань, а одного дня маю два: до обіду й після. Та який би графік не був і попри складні судові справи я радий, що можу допомагати людям», – зізнається присяжний Сихівського райсуду.
«Думаю, законопроект про новий суд присяжних ухвалять»
Дослідниця суду присяжних Ірина Волоско показує лаву Галицького райсуду, за якою "судді з народу" не сиділи із 2013 року. Але вона готова прийняти сімох таких людей. Саме стільки їх буде, коли чинності набере новий законопроект.
«Разом із ними працюватиме один суддя, який на підставі їхнього вердикту ухвалюватиме вирок і призначатиме винному покарання. Якщо присяжні скажуть, що підсудний винен, значить винен, невинен — його негайно звільняють з-під варти. Наразі документ опрацьовують комітети Верховної Ради. Але, думаю, його схвалять», – розповідає вона.
Таким чином Україна зможе частково наблизитись до класичної моделі суду присяжних. Таку вже століттями застосовують у США, Канаді, Ірландії, Великій Британії. Там справи розглядають за участі 12 народних "вершителів", вони окремо вирішують питання факту винуватості чи невинуватості. Інша система поширена по всій Європі: у судочинстві 50/50 задіяні служителі Феміди та присяжні. Саме за цією формулою і розглядали справу про вбивство лікаря Леона Фрайфельда.
«Суд, рівний собі, піднімає авторитет судової системи в обличчі громадян. Але присяжний теж несе відповідальність перед наданими йому обов'язками. Він має поважати те, що робить. Бо за, наприклад, розголошення таємниці чи спілкування щодо конкретної справи поза судом у майбутньому законопроекті передбачили відповідальність. Так само каратимуть "народних суддів" і тоді, коли вони не прийдуть на засідання. Присяжні будуть зобов'язані робити це, адже їхній відбір здійснюватимуть ще й із реєстру виборців», – пояснює спікерка.
1 березня на Всеукраїнському форумі «Україна 30. Розвиток правосуддя» президент Володимир Зеленський повідомив, що влада вже напрацювала два законопроекти щодо запуску роботи суду присяжних. Відтак міністр юстиції Денис Малюська розповідав, що ці документи мали б ухвалити впродовж весни-літа. Також він зазначав: проблем із запуском цього Інституту не мало би бути: «Принаймні це план, але чи він спрацює, залежить від парламенту. В принципі, суд присяжних працює майже скрізь, тому не бачу перешкод, що він не може запуститись в Україні», – розповідав Малюська.