Від 19 жовтня в кінотеатрах можна побачити український документальний фільм Тараса Томенка «Терикони». Ця картина, що брала участь у Берлінському кінофестивалі, розповідає про дітей війни.
Головна героїня – 14-річна Настя. Будинок дівчинки повністю зруйновано після артобстрілу в 2015 році. Батько помер, мати безробітна. Разом з братом Сенею вони живуть у бабусі.
Вони колядують, збирають металобрухт дл заробітку, слухають російську попсу. Їх просте життя відбувається на тлі териконів, що завдяки роботі оператора Михайла Любарського перетворюються на якісь потойбічні краєвиди. Це служить контрастом до життя дітей, що аж ніяк не вважають його чимось незвичним.
Тарас Томенко («Будинок “Слово”») спостерігає за ними на перший погляд відсторонено, проте буквально у кожній частинці розповіді відчувається емпатія. І саме у тому, як просто та буденно плине історія, позбавлена різких сюжетних поворотів, і відчувається та трагічна прірва, у який опинились герої.
Діти війни, загублені у Торецьку, уже і не знають іншого життя. Вони призвичаїлись і біль тієї звички відлунює у кожному кадрі. А композиторка Алла Загайкевич створює саундтрек із звичайних звуків, де одним із таких стає канонада.
Якщо для героїв їх життя уже стало звичкою, то для глядачів (а фільм почав фестивальний шлях у 2022, в прокат вийшов у 2023) очевидно, що навіть таке нехитре та некомфортне життя може бути вмить зруйноване.
Це ще один потужний український документальний фільм про російсько-українську війну, ще одна її трагічна історія. Тут немає пафосу, героїзму чи подвигу. Тут є абсолютна катастрофа з відкритим фіналом. Зрештою, яким він буде, не важко припустити.