Господаря Кремля, як стверджують російські соціологи, підтримують близько 80% громадян Росії. Ці люди вважають себе патріотами країни, а в соцмережах їх називають «ватниками». Що точніше відображає дійсність? І чому про це потрібно пам'ятати українцям?
Ким є основна маса росіян – свідомими громадянами чи безмозкими рабами – питання не пусте. Адже якщо у більшості населення країни в голові, що називається, «вата», то це всерйоз і надовго. Еволюційним шляхом така епідемія не вилікується. Ймовірно, правий був відомий провісник Павєл Глоба, який днями пророкував Росії криваві події, зокрема страту Путіна за прикладом Каддафі.
Як відомо, колишній лівійський диктатор Муаммар Каддафі був убитий внаслідок самосуду повстанцями, які захопили його в полон. Прорікаючи схожу долю кремлівському володареві, Глоба не говорить прямо про масове повстання росіян проти путінщини, але це чітко випливає з його прогнозу. Звісно, потрібно з доброю часткою скепсису ставитися до таких прогнозів. Проте здоровий глузд та історичні паралелі підказують, що криваві режими типу путінського не настільки міцні, як здається, і не вічні.
Хто є хто
Давайте розберемося з термінами. Згідно з Вікіпедією, патріотизм – це моральний і політичний принцип, соціальне почуття, змістом якого є любов до Батьківщини і готовність підпорядкувати її інтересам свої приватні інтереси. Патріотизм передбачає гордість за досягнення й культуру своєї Батьківщини, бажання зберігати її характер, культурні особливості та ідентифікувати себе з іншими членами народу, прагнути захищати інтереси Батьківщини і свого народу.
Що стосується «ватників», то цей мем з'явився у Мережі з 2011 року. Розтиражувала його одна з груп соцмережі «Вконтакте». Правда, чіткого визначення терміну тоді не сформулювали, та це, напевно, і неможливо. Порівняно недавно на російському форумі «Большой вопрос» пройшла дискусія на цю тему. «Ватника» визначили як збірний образ глибоко патріотичних, але не менш тупих обивателів російської глибинки. У столиці, втім, таких теж чимало.
Під час дискусії прозвучала думка, що принципи «ватника» побудовані на неймовірному суміщенні традиційної православної російської держави з державою націонал-комуністичною. Крім того, в Росії багато що тримається на «зведеному ядерному цинґлі» – щоб інші якщо й не поважали, то хоча б боялися.
Не можна не підкреслити дволикість цього персонажа. Наприклад, типовий «ватник» вважає мусульман російськими союзниками, коли ті влаштовують вибухи в США. І водночас мусульмани, на його думку, є ворогами Росії, якщо вибухи гримлять у російських містах. Хоча і там, і там гине мирне населення...
Найкращою й найгіднішою нацією на Землі «ватник» вважає росіян. Це, на перший погляд, має приносити радість співвітчизникам і викликати заздрість в інородців. Але чи не з цього колись починався фашизм?.. За спостереженнями учасників дискусії, середньостатистичний російський «ватник» малоосвічений, погано знає російську мову, не кажучи вже про велику російську літературу. У його висловлюваннях і поведінці найчастіше важко щось знайти, крім чванства та невігластва.
Патріотизм на крові
Навряд чи хтось серйозно стане заперечувати визначення патріотизму, яке дала Вікіпедія. Воно цілком відповідає уявленням більшості людей про те, як має бути влаштоване життя на планеті. Що стосується явища «ватників», то мешканцям України та інших країн воно знайоме за спілкуванням зі звичайними росіянами: друзями, родичами, користувачами соцмереж. Майже на будь-яку критику російської політичної системи і її стовпів прихильники Путіна зазвичай відповідають (непотрібне закреслити): «Зате ми робимо ракети! Плювати ми хотіли на політику, аби зарплату платили! При Путіні ми стали краще їсти й одягатися! Зате Крим наш!» І так далі, і тому подібне.
Визначення з Вікіпедії особливо добре тим, що на його тлі чітко видно, якого викривлення зазнала суспільна свідомість в Росії за часів Путіна. Звернемося до найболючішої теми. Грубо порушивши міжнародне право і ввівши війська в країну, яку росіяни вважали братською, новітній фюрер анексував Крим. Практично весь світ це засудив. Радіють лише ті самі 80% росіян. Що Росія стала парією у світі, їх не турбує.
Закинувши на схід України спочатку диверсантів, а потім і регулярні війська, Путін посіяв розруху, страждання та смерть. Сотні тисяч людей були змушені покинути свої домівки, позбулися засобів до існування. Тисячі людей загинули, і не тільки українці, а й росіяни, громадяни РФ. Весь світ вважає цю війну неправедною з російського боку. Путіна проклинає вся планета (за винятком кількох одіозних режимів), між ним і Гітлером ставлять знак рівності. Будь-якій нормальної нації було б соромно. Але згадані 80% росіян, якщо судити з рейтингу Путіна, підтримують свого улюбленого правителя.
Чим тут можна пишатися? Чи може бути моральним принципом кривавий розбій в сусідньому будинку? На жаль, жодним патріотизмом тут і не пахне. Справжній патріотизм – це коли нація будує своє щастя, не заважаючи іншим народам, живучи в мирі та злагоді з сусідами. А 80% росіян хочуть побудувати своє щастя на чужому нещасті. Так не буває. Це огидно людській суті.
Росіяни пробачили Путіну його махрове варварство і дику нелюдськість, бо не люблять своєї країни.
У ці сумні дні з України в Росію незліченним потоком йдуть «вантажі 200». За даними російської правозахисниці Олени Васильєвої, що займається збором інформації про загиблих російських солдатів, свої голови склали в Україні понад 2000 молодих солдатів-строковиків. Їх силою або обманним шляхом послали на війну, яка ведеться за примхою кремлівського очільника. Щоб приховати сліди своїх злочинів, Путін і його посіпака міністр оборони Шойгу чинять тиск на родичів загиблих десантників, щоб ті не піднімали шуму. Людям дають гроші, щоб вони погодилися інкогніто поховати своїх синів і зняти іменні таблички з могил. І багато хто погоджується...
Днями десь прочитав. Жінка дзвонить чоловікові. «Коля, нашого Ваню вбили в Україні... Горе-то яке!» – «Мовчи, дура стара, не було у нас жодного Ваньки! Чи ти на піндосів працюєш проти батьківщини?»
Якщо це й анекдот, то анекдоти просто так не народжуються, вони є відображенням життя за допомогою усної народної творчості. Якщо – не анекдот, а реальний випадок, то Росію можна просто пожаліти.
Чим Путін платить «ватнику»
Напад на Україну – не перша військова і терористична авантюра Путіна. Ще були вибухи житлових будинків у Москві й Волгодонську заради підняття рейтингу та отримання можливості «закрутити гайки». Було руйнування Грозного і знищення десятків тисяч людей під час «зачисток». Було брязкання зброєю в Грузії...
В інших країнах люди вже давно б вийшли на антивоєнні мітинги. Основна маса росіян покірливо поглядала, як з колишнього полковника КДБ виростав новий генерал Піночет.
Як Путін дякує своєму вірному електорату за таку терпимість до його злочинів? Це наочно видно з дій Держдуми, в якій дуже багато його холуїв з місячною зарплатою в півмільйона рублів (для порівняння: середня пенсія в РФ становить 11 тис. руб.). За останні роки це злодійське лігво, втілюючи найшизофренічніші капризи Путіна, ухвалило масу антидемократичних законів. Ось кілька з них. Росіян позбавили права вибирати мерів своїх міст. ФСБ отримало прямий доступ до персональних даних користувачів соцмереж. У Росії заборонили продаж, виробництво та ввезення мереживних трусів. Штрафи за участь в мітингах зрівняли з вартістю квартир. Російських поліцейських звільнили від відповідальності за завдані травми громадянам, зокрема вагітним жінкам. Людина може потрапити до в'язниці, якщо її двічі затримають на мітингу. В'язниця також загрожує за репост або лайк так званого «екстремістського» матеріалу (до екстремізму в РФ належить усе, що проти влади і Путіна). Блогерам, яких читають більше трьох тисяч осіб на день, наказано реєструватися як ЗМІ. За допомогою КК заборонено ставити під сумнів офіційну історію Другої світової війни. Під страхом великого штрафу заборонено публічно висловлювати сумніви в доцільності приєднання Криму. Введена норма, що для виходу в інтернет через Wi-Fi в громадських місцях користувач повинен надати своє ім’я, прізвище й по-батькові, «що підтверджуються документом, котрі засвідчують особистість»... Джордж Оруелл перевернувся б у труні, дізнавшись, що його роман-антиутопія «1984» втілений в путінській Росії.
У непосвячених може виникнути питання: як же в таких умовах звинувачувати людей у тому, що вони не протестують проти свавілля влади? Спробуй тут шарпнися – миттю можна опинитися у в'язниці, без роботи і здоров'я, а то й без голови. Все так. Путінщина «захищає» росіян тільки на Донбасі та інших місцях, куди хоче проникнути, щоб красти. У самій Росії ставлення путіністів до людей таке ж, як і до робочої худоби.
Проблема, однак, у тому, що всі драконівські закони, які Путін параноїдально ініціював за останні роки, створювалися не для тих 80%. Їх приймали для нечисленної опозиції, невеликого прошарку думаючих громадян. Колишній кадебешник так боїться втратити владу, що повністю витоптав політичне поле і стежить, щоб на ньому не зійшов жоден недозволений паросток. Прошарок думаючих і, особливо, політично активних громадян в Росії за останні півтора десятиліття зовсім всох. В основному населення країни представляє собою аполітичну масу.
«Ватники» не ходять на мітинги протесту. Вони або не ходять на вибори, або ходять заради безкоштовного пакету овочів чи пляшки горілки, якими їх підкуповують путіністи. «Ватники» мріють про заможне життя, а самі зайняті в основному пияцтвом і марнуванням часу. Така сьогоднішня Росія. Путіністи всіляко підтримують «ватяні» настрої.
Доходить до смішного. Путін ввів ембарго на постачання продовольчих товарів з низки західних країн у відповідь на санкції проти Росії як країни-агресора. Внаслідок чого зростання цін на деякі продукти в країні миттю сягнуло 60%, і це не межа. Але люди терплять в повній відповідності до російської «вуличної» приказки: «Нас трахають, а ми міцнішаємо».
Підтримка людей, звиклих думати шлунком, а не головою, і породила в Росії таке огидне чудовисько, як Путін.
В Україні теж поки чимало «вати»
Говорячи про російських «ватників», в жодному разі не слід забувати про українських. Проблема «безмозких» чи погано думаючих громадян характерна і для Незалежної. Наприклад, що б не говорили патріоти, але тільки ідіоти могли свого часу голосувати на президентських виборах за Януковича. Адже всім було відомо, що раніше він притягувався до кримінальної відповідальності за зривання шапок з перехожих на вулиці. Нижчу характеристику людині важко дати.
На що ж сподівалися ті, хто віддавав за нього голоси? Невже вони думали, що вуличний розбійник внаслідок участі в такій брудній справі, як політика, став порядною людиною і громадянином? А ні про що вони не думали... «Ватники» – це люди, які ховають свою громадянську безвідповідальність та політичне невігластво за високими словами про патріотизм і напускною любов’ю до Батьківщини.
Вибачте, але не можна вважати патріотом людину, яка готова голосувати за вуличного грабіжника, казнокрада, корупціонера, українофоба, «тушку», професійного зрадника, популіста, окозамилювача... Є речі абсолютно несумісні. Тільки «ватники» можуть поєднувати християнство і комуністичну ідеологію. Тільки «ватники» можуть довіряти управління країною тим, хто має сидіти в тюрмі або, врешті-решт, бути підданим люстрації. Тільки «ватники», не ходячи на вибори, чекають на чесну і турботливу владу.
Звісно, лютнева революція багато змінила в Україні. Країна згуртувалася, і особливо – перед обличчям зовнішньої агресії. Люди стали більше думати про долю країни і рішучіше вимагати від влади змін, позбавлення від «п'ятої колони». Сьогодні можна сміливо сказати, що як нація українці відбулися.
Але от дивлюся на передвиборний розклад, і гризуть деякі сумніви. Згідно з опитуванням Київського міжнародного інституту соціології, 6% виборців готові підтримати «Сильну Україну» екс-регіонала Сергія Тігіпка. Дивно. Невже люди забули, як цей пан у президентській кампанії 2010 року нарочито відривав голоси у демократичного кандидата і сприяв сходженню на трон кримінальника Януковича? Після цієї спецоперації Тігіпко, як відомо, зрадивши однопартійців, розпустив свою «Сильну Україну», влився в Партію регіонів, а за це отримав портфель в Кабміні. Але проявити себе гідно там не зміг. Коли бандитська «партія шапкозбивача» політично збанкрутіла, Тігіпко знову перефарбувався в «демократа». Сумно, але багатьох українців подібні шарахання нітрохи не бентежать.
Не менш дивним є зліт на другу позицію рейтингу Радикальної партії Олега Ляшка. За різними опитуваннями, за неї готові проголосувати від 7 до 14 відсотків виборців. Дивно. «Радикали» практично ніяк себе не проявили, якщо не вважати епатажні витівки їхнього лідера в парламенті та його настирливий піар у зоні АТО. Якщо до цього додати відео з інтернету, на якому Ляшко зізнавався в сексуальних іграх з іншим чоловіком, то картина виходить та ще...
Не думаю, що багатьом в Україні подобаються зрадники, політичні перевертні, крикливі пустушки і люди, які, не будучи представниками ЛГБТ-спільноти, вступають в інтимний зв'язок з особами однієї статі, очевидно, з якихось корисливих міркувань. Але є ще чимало серед українців тих, хто відвик або поки не навчився думати головою, оцінюючи слова й дії політиків.
Взагалі «ватники» – вони і в Африці «ватники». Зовсім позбутися таких людей практично неможливо, але знизити їхню кількість до некритичної – завдання, можливо, не перше, але й далеко не останнє. Якщо українські громадські формування, партії та ЗМІ займуться викоріненням в країні політичного невігластва й терпимості до різного роду моральним каліцтвам – Україна набагато швидше піде вперед.