4-річний Дмитрик хоче, щоб його життя почалося з нового листка. З мамою, татом та рідним братиком. Його рідні батьки не можуть малечі цього дати, тому хлопчик чекає на диво.
Вже майже рік, як Дмитрик - у дитячому закладі. Директора називає дідусем. Батька не кличе, бо той помер, а слово "мама" не має кому сказати - жінку позбавили батьківських прав та й навідується вона вкрай рідко, ще й нетверезою.
Та за цей час хлопчик адаптувався. Навчився рахувати.
З Дмитриком жодних клопотів, кажуть вихователі: не хворіє, не вередує - тут його всі люблять. А він любить ходити в садочок. Щоправда, спершу там дуже плакав, бо бачив, що в інших діток - гарні родини. Тому маля сподівається на нових батьків.