"Я не спонукаю школярів до складання віршів. Якщо хтось має тягу та нахил до того, то він піде у цьому напрямку. У нас багато вчительок і вчителів, які видають за власний кошт книги, вважаючи, що спалахне їхня зірка. Була пропозиція з боку адміністрації створити гуртки по віршуванню, але я відмовся", - сказав вчора, 2 квітня, на творчій зустрічі у львівській кав’ярні "Кабінет" закарпатський поет Петро Мідянка.
"У шкільній програмі є багато зайвих текстів. Не сприймаються школярами стародавні тексти, в час Інтернету це й не дивно, також сентименти Квітки-Основ’яненка. Я би відкинув у шкільній програмі історико-хронологічний принцип. Потрібно тим, хто створює шкільні програми, піти пропрацювати 10 років у будь-яку школу (програми у всіх же однакові), нехай би побачили, як учням то "йде". Треба добре знати дитячу психологію", - зазначив поет, який працює шкільним учителем на Закарпатті, Петро Мідянка.
"Культура читання виховується з дошкільного віку. Якщо батьки у Чехії чи Португалії, а дитиною опікуються дід з бабою, то чи буде дитина читати книгу, коли вона подивиться телевізор? Коли кажуть школяру почитай "Мауглі", він відповідає: "Нащо? Я мультфільм бачив". Не всі, звичайно, так кажуть, ті, хто трохи вчиться, - то читають", - зауважив Петро Мідянка.