Вишиті рушники над образами, ковбаска з домашньої свині та власноруч замішана паска. Так до Великодня готуються у сім'ї Садових. У їхньому домі бережуть традицію і разом з усіма дітьми сідають писати писанки.
«Ще за моєї молодості купа людей приходила до церкви на Великдень. Стояли за парканом або довкола храму. І ми бавилися гаївку ‒ діти й дорослі. Калатала робили. Одні калатають, інші стріляють. А вже ввечері хлопці дівчат ловили і догори підкидали – то так бавилися в грушканку», ‒ поділилася спогадами мама Катерини Кіт-Садової Марія Кіт.
І якщо колись перед Великоднем мама білила рідну хату на Франківщині, то тепер з донькою у львівській оселі оздоблюють рушниками образи. До прикладу, образ святої родини вкривають вишитим полотном, на якому Катерина стояла з Андрієм Івановичем як шлюбилися.
А далі готують те, що кладуть зазвичай до кошика.
«Паска була, ковбаса, м'ясо запечене, шинка. Галунки ‒ то в нас так на писанки казали», ‒ розповіла Марія Кіт.
Розпочинають зі складнішого. З добре вибитого м'яса ‒ буде домашня ковбаса. З татової свині. Той мешкає в селі і тримає чималу господарку.
«Тато має і кури, і качки, і лебеді тримає час від часу. А минулого року вирішив, що треба тримати свині. То з однієї ми мали ковбаски на Різдво. А з другої будемо мати ковбасу на Великдень», ‒ розповіла дружина міського голови Львова Катерина Кіт-Садова.
Обов'язково печуть самі і паску. Цьогоріч замішували на десятку жовтків. Додавали багато родзинок, бо діти люблять, і цедру лимона.
«Молю «Отче наш», «Богородице Діво» перед замішуванням, щоб все файно було, щоб дочекати до другого року. Як ставлю в піч паску, то я завжди поклала, перехрестила гарно. Щоб гарно спеклося, щоб все гарно було», ‒ пояснила Марія Кіт.
І важливо, щоб в душі і в хаті панував в цей час мир.
«То раз було, що витримувала піст, нічого м'ясного не їла. А потім я зрозуміла, що найважливіше ‒ це мати мир всередині. Навіть, якщо б в нас не було ковбаси, чи, не дай Боже, ми б не спекли паску, то цей день Воскресіння – день надії, віри, справжньої суті людської. Вміння приймати інших, любити», ‒ поділилася емоціями Катерина Кіт-Садова.
Ця любов особливо проявляється в часі спільного писання писанок. Тому діти Садових, хоч це хлопчаки, дуже плекають цю традицію.
«Це так класно! Бо це час, коли ти можеш намалювати писанку так гарно, що всі можуть подумати, що це не ти намалював. Але найголовніше в писанні писанок – сім’я», ‒ пояснив найменший син Садових Антоній.
Тож закодовують в своїх орнаментах добру долю і для себе, і для України.