Район «Під Голоском» лише за три кілометри від Оперного театру, фактично в пішій доступності до центру міста. Територія колишніх дач на пагорбах у Шевченківському районі. Лісові масиви із граба, бука, дуба, місцями сосни на північ від Львова. Тож різні забудовники наввипередки стали пропонувати тут вигідні умови придбання нового житла із сучасним плануванням. Не район, а казка. Це проект «Стінка на стінку» – я, Віталій Кубліков, вітаю вас.
Сьогодні ми будемо говорити і про іншу сторону цього мікрорайону. Чому ще вчора щасливі мешканці новобудов нині називають своє сімейне гніздечко бетонним гетто? Тему будемо розвивати із гостями студії – заступником міського голови Любомиром Зубачем та головою ОСББ на вулиці Малоголосківській Назарієм Черником.
Панове, отож в який момент ви як мешканці зрозуміли, що потрібно виходити зі своїх прекрасних квартир у новобудовах і відстоювати свої права?
Назарій Черник: Добрий вечір. Такий момент, напевно, настав у 2015 році або в 2016. Це коли молоді сім’ї, які в’їхали в три прекрасні будинки, збудовані в новому (я підкреслюю це слово) районі, помітили, що міська влада чомусь школу перенесла в інше місце. А з другої сторони будинків дачні кооперативи вже виявляються не дачними кооперативами, де дозволена забудова в чотири поверхи – вже там мають бути 16 поверхів, 12, 10 поверхів.
А як ви про це дізналися?
Назарій Черник: Звичайно що, на тому етапі, коли всі люди закінчили ремонти, у них з’явилися засоби масової інформації, вони змогли це оглянути. Є якісь громадські слухання, виявляється, яких ніхто ніколи не оголошував – але вже з’явилися у нас в міській владі люди, які кажуть: «Там вже активно забудовники скуповують землю».
Скажіть, а ви коли купували оці квартири, ви приїжджали ж на місце, бачили такі гарні галявини – там лісок, все прекрасно. Тобто ви так і планували, що воно так і буде? Як вас орієнтував забудовник як виглядатиме оцей мікрорайон?
Назарій Черник: Звичайно, що ми були свідомі того, що місто має розвиватися. І ми були свідомі того, що в даному районі будуть інші сусіди, які будуть жити і в котеджних містечках, і в багатоповерхових будинках.
Тобто вас орієнтували, що там буде котеджне містечко?
Назарій Черник: Скажемо так – про це нам вказує генеральний план міста Львова. Був зроблений зонінг на основі того генерального плану, де було видно, що на південь від нашого будинку має бути школа, на північ мають бути котеджні будинки (тобто це можуть бути і чотириповерхові багатоквартирні будинки, не обов’язково котеджі, але це максимум чотири поверхи), а з півночі були б інші багатоповерхові будинки.
Пане Любомире, де школа, де котеджне містечко?
Любомир Зубач: Насправді ця вся територія, про яку ми говоримо, і ці прекрасні будинки, про які згадав пан Назарій, в якому він живе – насправді і ці будинки раніше були в межах території або дачних кооперативів, або якісь водойми були, інші речі.
Рекреаційна зона.
Любомир Зубач: Але люди, працюючи в дачних кооперативах, мають право на приватизацію своїх земельних ділянок. І власне почався цей процес, коли приватизовували земельні ділянки.
І, до речі, цей процес відбувався… Зараз усі шишки сипляться на міську раду, на міського голову – але треба розуміти, що коли приймали відповідні рішення (наприклад – у минулих каденціях) депутати, то це були депутати, опозиційні до міського голови. І міський голова ветував ці рішення – вето долали. Відповідно, треба розуміти, що вся така проблематика починається власне з землі, з вирішення земельних питань.
Стосовно того, що школу перенесли. Тут щодо формулювань, щоби глядачі чітко розуміли: йде мова про те, що перенесли плановану школу – фізично там школи не було. Перенесли чому? Тому шо на цій земельній ділянці, де була запланована школа, там певні фізичні особи мали право власності, і там школу неможливо би було збудувати.
Тому вирішили її трохи перенести – але поряд насправді. Я не скажу, що це було вірне рішення. Ми зараз, до речі, вже фактично з мешканцями разом опрацювали і з забудовником – і забудовник вже на цій земельній ділянці відмовився повністю від будь-якої забудови. Він погодився на те, що йому цю земельну ділянку поміняють. І ми хочемо туди повернути школу.
Насправді в таких ситуаціях, коли фактично будується новий мікрорайон міста Львова, дуже багато є різних процесів, нюансів. Це все непросто. І я не можу сказати, що не було допущено помилок з боку міської ради – так, вони були. Але ми зараз активно працюємо в межах робочої групи, і пан Назар там бере активну участь – виправляємо те, що було зроблено погано, і розвиваємо те, що було заплановано добре. І цей процес на сьогодні активно рухається.
От я пропоную згадати ще про третю силу протистояння мешканців і міської влади – це забудовники. Архбудконтроль на них не має зараз жодного впливу. Дозвільні ж документи, які місто односторонньо скасовує, суд завжди може відновити. Пропоную почути головного архітектора міста щодо систематичних порушень будівельниками поверховості новобудов.
***
Антон Коломєйцев (головний архітектор Львова): «Наше поточне законодавство дає можливість забудовникам дещо перебільшувати ті свої наміри, які вони декларують – виступаючи, наприклад, на виконкомі, агітуючи за те, щоби дати дозвіл на будівництво того чи іншого комплексу. Наприклад, було закладено дев’ятиповерховий будинок – будують десять. Або є взагалі такі патові випадки, коли замість чотирьох поверхів збудовано дванадцять.
Ми перш за все провели аудит того, що було збудовано: того, на що було видано дозволи, – і того, що по факту було збудовано. Ми порахували кожен квадратний метр житла в цьому районі. І ми зрозуміли, що насправді, згідно з документацією містобудівною, можна очікувати на 26–27 тисяч мешканців у цьому районі. Це насправді надто багато, враховуючи, що інфраструктура не встигає.
І ми наші пропозиції зараз будемо виносити на сесію для того, щоби дати дозвіл на зміну офіційної документації. З мешканцями ми напрацювали на таких щотижневих зустрічах концепцію змін до зонінгу, і ми пропонуємо в корінь зменшити кількість населення, яке там очікується. Тобто з 26 тисяч перейти приблизно до 21 тисячі, тобто ближче до 20 тисяч населення, яке ми очікуємо там за п’ять, за десять років».
***
Отож, панове, виходить так, що забудовник отримає містобудівні умови на одну кількість поверховості, а будує зовсім іншу – в три, в чотири рази більшу. А звідси у нас і оце перенаселення – ви самі згадували.
Назарій Черник: Я би так не казав. Усі забудовники перебільшують буквально там один-два поверхи. Це відсотків двадцять. І це відома практика.
Ваш зонінг скільки передбачає поверхів?
Назарій Черник: Це зонінг, бачите. А, знову ж таки, міська влада, міняючи зонінг, їм дозволила будувати вже не чотири.
Але почнемо з ваших будинків, оскільки ваші будинки були перші. Яка поверховість ваших будинків?
Назарій Черник: Вісім поверхів. Вісім-десять поверхів.
От бачите – вже не чотири.
Назарій Черник: У зонінгу це була зона Ж-4. Видавалися містобудівні обмеження на сім-дев’ять поверхів. Зробили вісім-десять поверхів. Це так повсюдно, і всі забудовники стараються максимум винести з кожного квадратного метра.
А реально чому така ситуація? У нас більша кількість населення в рази. Коли була зміна три до нашого генплану, коли поміняли з півночі на нашій території, де було чотири поверхи, – дозволили будувати десять поверхів. Це є збільшення населення в три рази. Це не 10%, не 20%, як забудовники можуть собі позволити.
Вони збільшити в три рази – і це дозволила зробити, на жаль, наша міська влада. Виконком дозволив змінити зонінг Ж-1 на Ж-4 – і дозволили збільшити населення в два рази. Але натомість не збільшили всі соціальні структури. Тобто якщо ви збільшили населення в два рази, значить мало б бути додаткове місце під школи зроблене – цього зроблено не було. Мала би бути додаткова дорога – цього не було зроблено.
Про дорогу ми трішки далі поговоримо. Пане Любомире, а скільки ми маємо взагалі прикладів, коли місто реально втрутилося в таке нахабство забудовників – і фактично не те що скасовує містобудівні умови, а зносить такі будинки? Мені пригадується лише будинок на Личаківській. Можливо, ви згадаєте більше? Тобто вони ж узаконюються все одно.
Любомир Зубач: У чому основна проблема? Якщо взяти теперішнє законодавство, то воно практично на 100% виписане під забудовників. Тобто це зробили для них таку червону доріжку, по якій вони можуть іти і робити все, що завгодно. На сьогодні взагалі склалася дивна ситуація, що навіть міська рада, яка мала функції Архбудконтролю, на сьогоднішній день у результаті псевдореформи їх втратила. Тобто ми не можемо повести перевірки, ми не можемо накласти штраф. Ми навіть не можемо перед введенням в експлуатацію прийти туди і подивитися, чи будівництво відповідає проекту. В Києві центральна влада називає це реформою ДАБІ, боротьбою з корупцією. Насправді це такий будівельний all inclusive – робіть, що хочете.
У тій ситуації міська рада робить те, що може. Так, ми шукаємо якісь нестандартні рішення.
Наприклад?
Любомир Зубач: Ми буквально кличемо забудовників, з ними спілкуємося, переконуємо і кажемо їм, що життя не закінчується тільки отим одним проектом, так? Будуть якісь інші ще питання – ми хочемо співпрацювати з доброчесними забудовниками. Або ми використовуємо судові інстанції. Або ми йдемо навіть на екстраординарні дії, коли скасовуємо містобудівні умови і обмеження. Так, в судах нам тоді є складно, але ми все одно боремося.
Це ви говорите про Малоголосківську, 12Б?
Любомир Зубач: Так, я говорю про один з тих випадків, які були. Але якщо повертатися до вашого питання: коли в нас у повному обсязі були функції Архбудконтролю, то насправді міська влада дуже багато притягнула недоброчесних забудовників до відповідальності. І фактично в нас були механізми, щоби приводити їх до тями.
Я сподіваюся, що здоровий глузд переможе, тому що має бути система. Так, ми можемо зараз в ручному режимі десь там переконувати, працювати – але має бути чітка система, має бути контроль за будівництвом. Так, важливе питання і поверховості, і питання інфраструктури – але це є і питання безпеки. Тому що якщо немає контролю, то невідомо, яким чином збудовано і чи це безпечно для тих людей, які там проживають. Я сподіваюся, що найближчим часом це законодавство буде все-таки виправлене, і буде дана можливість містам впливати на будівництво, яке здійснюється.
Я от нагадаю і додам трохи до хронології з тамтешніми забудовниками. Отож 12 червня Львівська міськрада скасувала дозвільну документацію компанії MS через виявлені численні порушення – зокрема надбудову зайвих поверхів. Однак окружний адмінсуд одразу ж відновив містобудівні умови забудовнику MS в районі «Під Голоском». Цікаво, що ділянку під це будівництво компанія отримала за ініціативи одного з депутатів міськради.
Загалом МС має три об’єкти будівництва на вулиці Малоголосківській і в урочищі Голоско. Раніше вони зобов’язувалися прокласти також частину дороги в районі Голоско, однак досі так і не зробили цього. Ми намагалися взяти коментар у керівництва компанії МС-МК 8, однак за юридичною адресою на вулиці Садовій, 2 такої компанії ми не знайшли. Згідно з даними сайту YouControl, компанія МС-МК 8 зареєстрована у Львові, її власником вказаний Андрій Мазур.
Немає відповіді і на наш інформаційний запит, який ми надіслали ще минулого тижня на офіційну електронну пошту компанії MS. Отож, пане Любомире, хоч вас забудовники не ігнорують, як журналістів? Наскільки я знаю, на Малоголосківській, 12Б відновлено будівництво.
Любомир Зубач: Так, будівництво вони не зупинили, фактично вони проігнорували рішення міської влади. І я вам скажу, це якраз один із тих забудовників, які наразі… Ну, в мене таке враження, що вони взагалі не розуміють своєї відповідальності за те, що відбувається. Тому що я вважаю ті всі речі, які йдуть, – це є спільна відповідальність і міської влади, і забудовників, і мешканців. А вони діють за принципом «після нас – хоч потоп». Тобто завдання – збудувати цей свій будинок, продати, швиденько звідтам піти – і сказати, що це є проблема міської влади.
Ті забудовники, на жаль, так і не вийшли на контакт. Навіть я вам скажу, ми запрошували їх на ту зустріч – коли міський голова виїжджав, мав зустріч з мешканцями. Більшість забудовників прийшли, давали відповіді на запитання. Ці просто проігнорували...
Тобто вони просто через судові рішення спілкуються?
Любомир Зубач: Абсолютно, і це дуже прикро.
Пане Назаре, за рік-півтора оцей будинок, який будується фактично незаконно (місто скасувало містобудівні умови) – там теж будуть мешканці. І вони скажуть: «Ми законно придбали квартири – і ми хочемо інфраструктуру. Де наша дорога, яку зобов’язувався збудувати забудовник? Де наша школа?». Як тут бути?
Назарій Черник: Так, звичайно, що так і буде. З другої сторони, забудовник скаже: «Ми сплатили інвестиційний внесок – це проблема міста». Проблема міста – це збудувати. Тому що, згідно із законом, ви платите інвестиційний внесок, і місто має робити інфраструктуру.
Але це не тільки у нас рішення судів не виконують забудовники. В нас рішення судів не виконує і міська влада. Ми виграли суд у міської влади по зміні 3, де скасували цю зміну, скасували збільшення поверховості. А міська влада, на жаль, не скасувала містобудівні умови і обмеження забудовникам.
Це йдеться про інших забудовників?
Назарій Черник: Так. Це все – на одній ділянці, по сусідству.
Пане Любомире, про скількох забудовників йдеться і як так стається?
Назарій Черник: Там є до п’яти забудовників. Рішення вступило в законну силу – міська влада наступним своїм рішенням мала скасувати містобудівні умови і обмеження. Цього не було зроблено, а міська влада натомість подала у Верховний суд в апеляцію.
Любомир Зубач: Насправді тут треба розуміти, що йде мова по детальний план території. Детальний план території – це документ, частина містобудівної документації, яка визначає, де що має бути. Власне велика проблема попередніх періодів полягала в тому, що ці зміни в містобудівну документацію проводилися точково – бралися окремі території, мінялося там планування. І ми дійсно побачили, що це робилося без врахування загального контексту.
Стосовно даного рішення суду я знаю, що він насправді ще продовжується, його кінцевого рішення немає. І моя особиста позиція як заступника міського голови з містобудування – що ми могли би ще судитися енну кількість років. Але ми вирішили іти іншим шляхом – ми пішли назустріч мешканцям, які з самого початку говорили про те, що… Наприклад, мешканці будинку Малоголосківська, 8Д говорили, що з того боку має бути не ще одна чергова забудова, там має бути або рекреація, або школа. З того часу ми спілкувалися з забудовником, ми зупиняли ті процеси, які вони там ініціювали спільно з вами. Я тоді особисто був на вашій стороні – і паркан, і ця будка для охорони фактично були забрані. І зараз забудовник фактично погодився з нашою спільною позицією про те, що він готовий на заміну земельної ділянки.
І тому можна судитися – а можна конструктивно шукати вихід з ситуації. І таким виходом з ситуації є комплексні зміни до зонування цієї території, які власне це все спланують загально, в контексті, з розумінням. Щоби потім знову не виникало якихось точкових проблем, а все було сплановано раз і назавжди – а тоді тільки рухатися вперед.
Назарій Черник: Ну бачите, ми знову ж таки говоримо, що це буде з плануванням. Час іде, робоча група в нас вже має, слава Богу, два з половиною роки.
Любомир Зубач: Час не йде, ухвала виноситься на найближчу сесію.
Назарій Черник: Так, це ухвала тільки нульового рівня – тобто ми тільки зафіксуємо, дамо дозвіл на внесення змін. А чи буде це все там прописано? Наприклад, забудовник може свою заяву відкликати. Чи є домовленість з іншими власниками ділянки? Зараз ми говоримо про одного забудовника, який має один гектар у власності – а там всього три гектари. Чи з іншими забудовниками вже є домовленість, щоб ту землю передати місту?
Любомир Зубач: Повірте, ця сторінка вже є перегорнута. І всі забудовники вже зрозуміли, що будівництва багатоповерхівок…
Майже всі.
Любомир Зубач: ...там не буде – ми говоримо про цю конкретно територію. Тобто наразі є домовленість про заміну найбільшої земельної ділянки, яка складає майже гектар. І я думаю, що за таких обставин інших варіантів там просто немає.
Я скажу, що так – цей процес рухається непросто. Але він, в тому числі, рухається непросто тому, що ми навчилися кожен крок проговорювати з вами. Зараз є робоча група, яка збирається, – і ми ті речі, які хочемо зробити, представляємо на робочій групі. І коли ми отримали попереднє розуміння: так, так буде окей – ми це запускаємо в ухвалу. І це не є нульовий рівень, це чітка перша ухвала – доручення зробити це комплексне зонування. І потім наступний крок – уже кінцеве рішення.
Пане Любомире, а якщо відверто? Якби не отака жорстка позиція мешканців – чи наклала б мерія мораторій на забудову цієї ділянки, цього мікрорайону?
Любомир Зубач: Я вважаю, мешканці абсолютно правильно роблять, що відстоюють свої права. Це важливо, що вони представляють свою позицію. Ми не можемо судити, знаєте, як би було, якби воно не було. Я вважаю, що за будь-яких обставин ті проблеми, які там накопичилися… І я цього не заперечую, що, на моє переконання, при попередній підготовці документів до них підходили дуже формально.
Я вважаю, що насправді міському голові не давали повної об’єктивної інформації. Не завжди, до речі, він головував на виконавчому комітеті. Підходили дуже формально: є ДБН, які мають певні сухі норми, – це було все дотримано. Але насправді життя є трошки інакше. Це треба було на місце їхати, дивитися: є рельєф, є здоровий глузд, коли мають бути відстані.
І зараз те, що можна виправити, ми виправляємо. Те, що на майбутнє – зрозуміло, ми будемо підходити абсолютно виважено. Ми зупинили будь-які нові зміни й видачу містобудівних умов і зараз зосереджені на соціальній інфраструктурі і на дорожньому аспекті.
Назарій Черник: Ну так, ми це заборонили. Але час мине, і рано чи пізно знову повернемося до того, що будуть видаватися нові. Наприклад, озеро Стосіка. Відмовитися від будівництва навколо нього, де реально йдуть джерела і вони його живлять, – ніхто від того не відмовлявся. Така сама ситуація на Під Голоском, 17, біля ЖК «Аурум», де хочуть побудувати 17 будинків.
Ми зараз бачимо, що так: можливо, це проблема забудовника, який банально забудував всю ділянку під 90%, а вся територія прибудинкова на чужій території. І зараз треба звернути на це увагу. І хоча та територія є у власності іншого будівельника, може, слід віддати її людям під прибудинкову територію.
Пане Назаре, не один раз у цій студії ми сьогодні згадували школу. За два тижні фактично діти підуть до школи. Всім дітям з вашого мікрорайону знайдеться місце в садочках, у школах?
Назарій Черник: Це викликає посмішку, тому що реально зараз люди залишилися сам на сам з цією проблемою.
Як ви даєте тому раду?
Назарій Черник: Деякі люди возять дітей і на Сихів, і на «Південний».
З «Під Голоском» – на Сихів?
Назарій Черник: Так, так. І навіть маємо сталу мобільність, про яку ми говоримо.
А місцеві школи що кажуть?
Назарій Черник: А місцеві… У нас є школа №23 на Варшавській, яка вже цього року не в стані прийняти першачків. Наших першачків приймає школа №91 чи №93, яка є на Панча, – це трохи дальше людям пройтися. Там також вже є перенасичення. Що буде наступного року – невідомо. Тому що ту школу, яка є запроектована в нас… Ми чекали два роки, щоб місто виділило 40 000 на технічну документацію по землі. Тільки-но почалися наші протести, міська влада пішла нам назустріч – зробила ухвалу, що так, ми школу запускаємо в дію, ми її починаємо будувати. Дали дозвіл управлінню землекористування, щоб вони виготовили технічну документацію. Така документація коштує 40 000. От ми півтора року, поки пан Любомир не прийшов… Тільки минулого місяця ті 40 000 було зроблено і почалася будівна сесія. Тобто коли школа буде збудована – ми розуміємо, що на обіцянках нам буде…
Пане Любомире, коли буде збудована школа? Пан Коломєйцев теж казав, що це має бути зразковий об'єкт.
Любомир Зубач: Стосовно школи. Може, почнемо навіть з дитячого садочка. Дитячий садочок будується приватним забудовником. Цей садочок перейде у власність міста, і мешканці мікрорайону зможуть там отримувати відповідні послуги. До кінця року, я думаю, там будуть закінчені всі процеси. А міському голові обіцяють основні будівельні роботи до кінця вересня закінчити.
Садочок на скільки місць?
Любомир Зубач: На 200 місць.
Назарій Черник: При тому, що в будинках, які вже заселені, є 400 дітей.
Любомир Зубач: Стосовно шкіл. Насправді не зовсім відповідає дійсності те, що це питання пущене на самоплив. Я мав не одну розмову з керівником нашого управління освіти пані Зоряною Довганик, і вона була так само на робочій групі. Вона дала, по-перше, обіцянку публічну (і мені вона про це говорила), що всі діти, які проживають в районі «Під Голоском», і які будуть звертатися в ті школи, які знаходяться поряд, – нікому не можуть відмовити. Тобто всі отримають своє місце. І це вже буде проблема школи й управління освіти, як організувати навчальний процес.
Інша справа, що насправді не всі мешканці, які там проживають, є зареєстровані належним чином – і тому стоїть питання їхньої приналежності до відповідного округу. Ну, але це питання друге.
Стосовно нової школи. Навіть при тому, що в цьому році всі діти будуть забезпечені освітніми послугами, все одно ми вважаємо, що будівництво там нової школи є пріоритетом. Коли я почав очолювати робочу групу, ми дійсно простимулювали цей процес таким чином, щоби оперативніше виготовили технічну документацію на землю, бо це насправді не є такий процес. І по одній земельній ділянці, яка знаходиться фактично між Малоголосківською і Під Голоском, і там недалеко парк має бути, там вже є готова земельна документація.
Мало того, виконавчий комітет міської ради вже прийняв рішення, щоби на цю школу оголосити конкурс архітектурний. Тому що ми хочемо, щоби та школа була насправді зразковою, елітною, красивою і надавала не тільки гарні послуги, а була таким витвором мистецтва. Тому проведеться конкурс, ми виберемо найкращий проект, тоді нам вже не треба буде робити тендер – ми за це заплатимо. І я сподіваюся, що в кінці року буде можливість зробити якусь перекидку по фінансах, щоби за цей проект заплатити. І тоді на наступний рік вже закладати кошти фізично на будівництво школи. Міська рада буде до цього приступати. Ми розуміємо, що це важливий пріоритет, без дискусій.
Пройшли сім кіл пекла, але воно того було варте, адже їхній проект переміг у конкурсі Громадського бюджету. Як мешканці Малоголосківської здобули ще одну маленьку, але таку важливу перемогу – погляньмо у нашому сюжеті.
***
Тренажери, аби гартувати здоров’я, лавочки, щоби перевести подих у затінку дерев, та чимало місця для дитячих ігор – у мікрорайоні «Під Голоском» облаштували простір за кошти Громадського бюджету. Проект вартував близько пів мільйона гривень.
Світлана Блінова (авторка проекту): «У нас виникла ця ідея через те, що забудовник доволі халтурно поставився до простору, в якому нам жити. Був лише цей нещасний дитячий майданчик, жоднісінького дерева, просто засипаний галькою. Нам не подобалось тут жити, тут нема де погуляти – тому ми вирішили самі собі тут все продумати й облаштувати».
Нове обличчя прибудинкової території – приклад того, як ефективно можуть співпрацювати мешканці, міська рада та місцевий бізнес. Учасники ОСББ вмовили сусіднього забудовника не вирубувати дерев. Натомість він докупив ще десяток саджанців, а ще пообіцяв удвічі розширити громадський простір, перенісши свій паркінг. Також мешканці вже власним коштом планують низку змін.
Валерій Солодкий (мешканець будинку Під Голоском, 17В): «Довести до розуму дитячий майданчик, тобто поміняти покриття на якесь резинове або комбіноване, тобто додати трави якоїсь. Доробити ще пісочницю. Як бачите, за моєю спиною є вже частина доробленої і ще будуть доставлятися якісь елементи. Поміняти якісь качелі».
А коштом міста доставлять антивандальні решітки для дерев та постелять агроволокно. Також міжбудинковий простір буде комфортним для власників автівок.
Андрій Садовий (міський голова Львова): «Також ми сьогодні продумали, де ще можна зробити додаткові паркомісця. Тому що коли будувався цей будинок, вони там передбачали орієнтовно 30% паркомісць, враховуючи кількість квартир. Практика показує, що має бути хоча б 50% паркомісць. Знаємо, де поправити».
Мешканці Під Голоском радять іншим львів’янам не боятися бути ініціативними та подавати свої проекти на Громадський бюджет міста.
***
Отож, маємо гарний приклад, коли є у мешканців ідеї, але немає грошей. Оцей Громадський бюджет… Які маєте ще ідеї розвивати в своєму мікрорайоні?
Назарій Черник: Оце територія, яку ми зараз активно відвойовуємо у забудовників за участі міської влади. Хоча є обіцянка нам її передати (місту вернути), але документально немає нічого затверджено. Ми надіємося, що це до виборів буде зроблено. Повірте мені, що в нас навіть сьогодні проходить свято на цій території. Ми розгорнули великий спортивний майданчик, поставили дітям батут. Тобто реально це єдине місце – на це місце приходять діти з інших районів, навіть з Панча приходять діти бавитися. Тому що іншого місця…
Зараз ми говоримо про малий проект біля будинку, який переміг. Це є буквально 0,25 гектара, це 20 «соток» – і це маленький проект. А той, що ми хочемо зробити, – він величезний, він є майже 2 гектари. Плюс цього року ми плануємо подати на великий проект – це є озеро Стосіка. Його для району потрібно зберегти однозначно.
Аби його не забудували, так?
Назарій Черник: Аби його не забудували, і не тільки його. Дуже велика проблема – не довести до забудови. Тому що джерела, які живлять це озеро, знаходяться трохи далі від озера. І щоби ці джерела не перерили. Також є маленькі проекти – це маленький скверик біля того парку. Ми цього року знову будемо приймати участь в громадських проектах: у нас є два (і великий, і маленький) проекти готові, і ми готові їх подавати.
Пане Любомире, як ви бачите розвиток цього мікрорайону? Давайте, може, будемо фіналізувати нашу розмову. Тобто яким ви бачите цей мікрорайон за два-три роки?
Любомир Зубач: Знаєте, я абсолютно переконаний (і практика це показує), що коли десь у якомусь мікрорайоні є активна громада, яка готова не тільки нарікати, а й безпосередньо долучатися до процесів, робити щось своїми руками (і тут, до честі, вами дійсно була зроблена велика робота, і той сюжет, який показували), – то цей район точно буде мати хороше майбутнє. Я вважаю, що він буде насправді одним із найкрасивіших.
Ми 100% збережемо озеро Стосіка. Ми розробили дорожню карту, яким чином… Бо там є певна юридична проблематика, бо воно є з території колишнього заводу. Але ми це врегулюємо. Ми готові – я готовий це зараз публічно заявити в ефірі – відмовитися від тих аукціонних ділянок, які там є поряд, для того, щоби там зробити не забудову, а зробити гарну рекреаційну зону.
Знаєте, єдине, що нам треба… Є позиція мешканців, є розуміння з боку міської влади. Єдине, чого нам ще бракує, – оце такої співвідповідальності забудовників. Тому що я от подивився цей сюжет – і знову було сказано про те, що «забудовник нахалтурив». Ну, але скільки це може тривати? Я погоджуюся, що є пайовий внесок (поки що ще є – його не буде) на соціальну інфраструктуру. Але питання просте: є земельна ділянка, яка дається забудовнику. І в межах хоча би тої земельної ділянки (а це ж є земельна ділянка забудовника) невже не можна для людей, які заплатили тобі великі гроші, купили квартиру, зробити там нормальний благоустрій, простір для того, щоб люди могли собі посидіти, відпочити?
Тому знаєте, це є питання, в тому числі, свідомості. І ми зараз намагаємося працювати, в тому числі, для того, щоби можливо хтось не розуміє – ми пояснюємо. Це така теж є просвітницька робота. І мешканці в свій спосіб проводять, деколи радикальний. Деколи я не погоджуюся з тим, що вони роблять – наприклад, перекриття доріг. Ну, це вчорашній день і нічого не дає. Я це насправді навпаки сприймаю негативно. Розумні люди один одного чують, коли говорять, в тому числі спокійно. І я думаю, що наш досвід комунікації це підтвердить. Тому все буде добре, там буде порядок – і всі мешканці, які придбають житло, будуть задоволені.
Отож елітні бетонні джунглі – чи комфортний зелений район з правильною інфраструктурою для життя? Яким буде район «Під Голоском» вже завтра, покаже лише час, який тамтешня громада не гає, що нам сьогодні засвідчив голова ОСББ на Малоголосківській Назарій Черник. Та заступник міського голови Львова Любомир Зубач вкотре підтвердив, що двері відкриваються лише тим, хто гримає. Це була програма «Стінка на стінку». Я дякую, що були з нами. Побачимось, як завжди, наступної середи о 21:00. Бережіть себе.