США готують черговий шок для світової енергетики. Завдяки родовищам у сланцевих породах вони можуть стати незалежними від імпорту нафти, як раніше від імпорту газу.
У 2011 році у переліку найзначніших експортних товарів США перше місце посідає паливо, хоча 10 років тому його взагалі не було серед 25 найважливіших позицій експорту США – це дані Бюро перепису США. Але нині американські компанії, що займаються переробкою нафти, експортують втричі більше бензину, дизельного та авіаційного палива, ніж десятиліття тому. Хоча американці і надалі імпортують паливо, торік вперше з 1949 року його експорт був більший від імпорту. За перші 10 місяців 2011 року профіцит у цьому балансі склав майже 100 млн. барелів (тобто у чотири рази більше, ніж поляки споживають за рік).
Можна сказати: нічого дивного, бо через кризу американські водії менше їздять і купують економічніші авто. Як наслідок, американські нафтопереробні компанії той потенціал, який не використовується на внутрішньому ринку, можуть використати для виробництва на експорт. Але статистика з того берегу Атлантики показує, що ця експортна переорієнтація супроводжується глибокою трансформацією у торгівлі нафтою у США. Протягом останніх трьох років росте видобуток сировини з американських родовищ. Іншими словами – американським нафтовикам дедалі вигідніше експортувати паливо не тільки для того, щоб задіяти нафтопереробні заводи, які працюють на половину потужності, але й тому, що вони мають дедалі більше сировини, за яку не треба платити шейхам з Перської затоки чи бонзам з Латинської Америки і Росії.
Ця зміна була викликана інноваційними методами експлуатації родовищ у сланцевих породах.
Рай дешевого газу
На початку 2012 року на біржі у Нью-Йорку 1000 кубічних метрів газу коштувала $105 (це у п’ять разів нижча ціна, ніж та, яку Польща платить за російський газ). І ці низькі ціни – як передбачила це американська урядова Агенція енергетичної інформації, аналізуючи ф’ючерсні контракти на головних майданчиках торгівлі газом у США – збережуться протягом усього 2012 року.
Дешевий газ американці мають віднедавна. Ще у середині 2008 року за 1000 кубічних метрів газу платили рекордний 471 долар, але потім ціни почали швидко знижуватися. Переважно через надлишок газу, якого американці досягли завдяки інноваційним методам видобутку газу, що захований у сланцевих породах.
У світі його у десять разів більше, ніж у звичайних родовищах, у яких газ накопичився у створених природою "сховищах" у скельній породі. Про скарб у сланцевих породах геологи знали вже давно, але вони не могли до нього добратися. Це вдалося лише американцям, які після десятиліть досліджень і випробувань розробили інноваційні методи видобутку сировини з сланцевих порід.
Йдеться про так званий гідророзрив. Спочатку – як і на звичайних родовищах – бурять вертикальну свердловину на глибину до декількох кілометрів. Потім бурять горизонтальну свердловину у пласті сланцевих порід, а в ній формують перші тріщини-розриви (наприклад, за допомогою мікровибухів). Потім у свердловину закачуються під високим тиском суміш води і піску з невеликою кількістю хімічних сполук. Ця суміш відкриває "пори" у сланцевій породі, через які вивільняється газ.
Прориву було досягнуто лише у 2007 році, коли один з піонерів експлуатації сланцевого газу у США став видобувати його в економічно рентабельний спосіб. Два роки по тому, Міжнародна енергетична агенція офіційно визнала, що у США завдяки сланцевому газу відбувся прорив у світовій енергетиці. А у 2009 році завдяки видобутку газу з родовищ у сланцевих породах США забрали в Росії звання найбільшого виробника газу у світі і донині залишаються у цій галузі лідером.
Шок для світу та Америки
Нині вже одна четверта газу, який видобувають у США, походить зі сланцевих родовищ, а видобуток зростає щороку. Це море дешевого газу змінило стратегію американських хімічних, енергетичних та металургійних компаній.
У найближчі роки вони інвестують 25 мільярдів доларів у будівництво нових заводів на батьківщині, хоча ще п’ять років тому вони планували інвестиції переважно за кордоном – прогнозує Американська рада хімічної промисловості. Нічого дивно, адже зниження цін на газ лише на 35 доларів за 1000 кубічних метрів означає для гігантів американської хімічної промисловості скорочення витрат на 3,7 мільярда доларів на рік – підрахувало міністерство енергетики США.
- З точки зору витрат виробництва заводи етилену у США вже тепер поступаються лише заводам на Близькому Сході, – каже речник компанії LyondellBasell Девід Гарпол, якого цитує Reuters.
Низькі ціни на газ схилили компанію Nucor збудувати новий металургійний завод у штаті Луїзіана, а кільканадцять американських енергетичних компаній хочуть замінити газовими електростанціями старі вугільні.
Надлишок сланцевого газу з вітчизняних родовищ схилив США до відмови від планів імпорту зрідженого газу. Це викликало шок на світовому ринку.
Компанії з Близького Сходу, які готували зріджений газ для США, з 2009 року були змушені постачати його до Європи. Він був на половину дешевший від російського газу, і Газпром програвав у цій конкуренції. Щоб запобігти подальшому зниженню свого експорту, російська компанія почала знижувати ціни на газ у Західній Європі.
А незабаром американські компанії почнуть конкурувати з "Газпромом" у Європі. Під кінець 2010 року до Великобританії прибув перший корабель зі зрідженим газом зі США. Але це лише початок, тому що кілька американський компаній хочуть перебудувати газові термінали, призначені для імпорту зрідженого природного газу, які нині простоюють, на термінали для його експорту. Два місяці тому американська компанія Cheniere – яка вже має дозвіл на таку реконструкцію свого терміналу – підписала з британською ВР та іспанською Gas Natural контракти на постачання протягом 20 років по 5 млрд. кубометрів газу на рік у зрідженому вигляді. Транспортування газу розпочнуть на переломі 2015 і 2016 рр.
Час на нафту зі сланців
Експорт зрідженого природного газу – це спосіб усунути надлишок газу, який у США призвів до небезпечного падіння цін для невеликих видобувних компаній. Лише ціна у $140 за 1000 кубічних метрів газу гарантує їм рентабельність – вважають експерти. Але піонери сланцевого газу у США передбачили цей ризик і кілька років тому зайнялися адаптацією своїх методів до видобутку нафти з бітумінозних сланців. Це дещо інша порода, ніж та, у який міститься газ. Вони викликали інтерес у нафтовиків вже протягом понад 100 років (вони давно експлуатуються, але відкритими методами, наприклад, у Бразилії та Естонії).
- Ми повністю змінили газову галузь і я не здивувався би, якщо через кілька років ми змінимо також нафтовий бізнес, – казав рік тому Обрі Макклендон, генеральний директор компанії Chesapeake Energy, яка, завдяки експлуатації сланцевих родовищ стала другим за розміром виробником газу у США. З 2009 року ця компанія експлуатує родовище бітумінозних сланців Беккен у Північній Дакоті, і, завдяки тому, видобуток нафти у США зріс – вперше за 23 роки.
З родовища Беккен походить вже близько 8% нафти, яку видобувають у США, і компанія готується пробурити більше десятка чергових пластів. Це просто вигідно.
Традиційно барель нафти була у шість разів дорожча, ніж 1000 кубічних метрів газу. Але нині це співвідношення становить 25:1 – пояснює компанія SandRidge Energy, яка вже два роки тому почали зосереджуватися на експлуатації сланців, у яких переважає нафта.
Ефекти цієї переорієнтації вже помітні. Минулого місяця Агенція енергетичної інформації підняла на близько дві п’ятих прогноз видобутку нафти зі сланців у США у 2012 році і прогнозує, що до 2035 року американці збільшать видобуток з таких родовищ до 150 млн тонн на рік.
- Я вважаю, що видобутку на такому рівні ми можемо досягти до 2035 року, дивлячись з якою швидкістю розвиваються такі проекти, як Беккен, – вважає Ендрю Слогер з компанії Shell.
Ще більше оптимізму має Citigroup Global Markets, маклерський дім банку Citigroup.
Наприкінці минулого року він спрогнозував, що до 2020 року США зменшать імпорт нафти на цілих 60%, переважно замінивши її сировиною з власних сланців. У такому випадку Сполучені Штати могли б обмежитися імпортом нафти з Канади, відмовившись від постачання нафти з Близького Сходу чи Росії.
Ставки є високими, тому що запаси нафти в американських бітумінозних сланцях є принаймні у п’ять-шість разів більшими, ніж запаси нафти у Саудівській Аравії.
Польські надії
Розроблені у США інноваційні методи видобутку сланцевого газу запалили надії у Польщі, яка за оцінками американської Агенції енергетичної інформації, може мати у сланцевих породах 5,3 трильйона кубічних метрів газу – найбільше у Європі. За чотири років міністерство охорони навколишнього середовища видала понад 100 концесій на розвідку газу у сланцях і вже немає ніяких сумнівів у тому, що в нас є ці ресурси. У 2011 році під час випробувань Polskie Górnictwo Naftowe i Gazownictwo і британська компанія 3Legs Resources запалили газ, що видобувається зі свердловин, зроблених у сланцевих породах у Померанії.
Проте, нам досі бракує впевненості, скільки фактично газу у польських сланцевих породах, і навіть – чи є його достатньо, щоб експлуатація цих ресурсів була рентабельною. Тому не дивує заклик нового міністра фінансів Міколая Будзановського, скерований до PGNiG, Orlen і Lotos, щоб у 2012 році вони активізували розвідку на територій 30 виданих їм концесій. "Ці активи є величезним козирем, але необхідною умовою використання цього потенціалу є інтенсивна розвідка ділянок, відданих у концесію, задля точного визначення їхніх ресурсів та якомога швидшого переходу до етапу експлуатації", – написав Будзановскі у "новорічному посланні".
Польські сланці окрім газу можуть також приховувати нафту. У жовтні минулого року на конференції в Техасі вперше сказала про це Енебел Бей, віце-президент американської компанії Marathon Oil, яка має 11 концесій на розвідку родовищ сланцевого газу у Польщі.
Автор: Анджей Кублік [Andrzej Kublik]
Назва оригіналу: Naftowa potęga rodzi się w łupkach
Джерело: Gazeta Wyborcza, 09.01.2012
Зреферував Омелян Радимський