Встановив її один із відвідувачів. А тепер їжу туди приносять й інші люди. От тільки маленькі їдальні для тварин та птахів час до часу хтось нищить.
Годівничку для білок Дмитро купив колись у супермаркеті. І щодня тепер приходить до неї разом із Сонею. От тільки сьогодні годівничка знову зламана.
Увечері годівничку обов’язково полагодить, каже Дмитро, бо дуже вже донечці подобається класти горішки і кликати білочок.
Білок, розповідає Дмитро, тепер підгодовують й інші люди. Та все ж відновити на годівничці скляну перегородку він уже і не намагається.
Пан Станіслав у парку теж мало не щодня. На нього тут чекають і пернаті, і пухнасті.
Свої годівнички чоловік щоразу переховує у кущах, бо каже — на видному місці їх теж хтось обриває і тоді його підопічні залишаються без ласощів.
Та якщо годівнички, можливо, подобаються не усім, принаймні більшість людей намагається хоча б не смітити — говорять самі ж відвідувачі парку.
Щоправда, у комунальників роботи тут не поменшало. Бо 52 гектари парку наразі доглядають лише 11 працівників.
А от Дмитро переконаний: добру справу завжди можна почати із маленького кроку, який принесе радість усім.