Після провалу на виборах до Верховної Ради ВО «Свобода» оголосила курс на «очищення партії». Відповідно до останньої заяви, з лав партійних та фракційних осередків виключили близько 900 осіб.
Не обійшов цей процес і Львів. Зокрема, під час останньої сесії Львівської міської ради голова фракції ВО «Свобода» Любомир Мельничук заявив, що із фракції за «порушення дисципліни» виключили трьох депутатів: Андрія Хомицького, Сергія Подолинного та Анатолія Країнського. Що ж насправді стоїть за виключенням із фракції ВО «Свобода», ZAXID.NET запитав у вже колишніх членів фракції Андрія Хомицького та Сергія Подолинного.
Власне, що ж трапилось? Чому вас, активних членів партії, виключили із фракції?
Андрій Хомицький: Офіційно – за прогул, а взагалі – за відмову голосувати за подолання вето [вето на земельні ухвали, накладені мером, - ред. ]. У фракції зрозуміли, що далі ми вже не будемо бездумно голосувати за будь-що.
Сергій Подолинний: Андрій був незадоволений тими процесами, що відбуваються у фракції і партії, він однозначно і часто висловлював свою думку, як і я. Та найбільше нас вразив результат, який «Свобода» отримала на виборах. Рейтинг не просто так падає. Мій колега почав говорити, хто в цьому винен, хто не працював на виборах і взагалі допустив таку ситуацію.
І чиє прізвище ви називали?
А.Х.: Думаю, за перемоги і невдачі відповідальність на себе має брати керівництво. Це, безумовно, голова фракції у міській раді Любомир Мельничук і Маркіян Лопачак, який очолював виборчий штаб області. Вони повинні відповідати за результат. Натомість для цього шукають інших.
С.П.: Коли Андрій висловив цю думку, йому сказали, що це неправильна позиція, і знайшли неформальну причину, щоб виключити з фракції. Хоча, якщо б він прийшов і покаявся, сказав: «Я буду слухатись», – його б пробачили.
Цікава ситуація виникла щодо мене, бо мене з фракції ніхто не виключав. Просто коли виключили мого колегу, давнього члена партії, людину порядну, інтелектуальну, я сам прийняв рішення про вихід і оголосив це перед фракцією. Сказав, що коли таку людину виключають, то я сам хочу вийти з фракції.
Анатолія Країнського день перед тим теж виключили за критику, хоча формально за «прогули».
А хіба раніше депутати не пропускали сесію?
А.Х.: Звичайно, такі випадки були. Але цей конфлікт назрівав давно. Я в організації з тих часів, коли вона називалась Соціал-Національною партією (СНПУ). Ми її творили, і я був серед тих, хто вів її до відносного успіху у 2006 році, у 2010 році. А в 2012 році мене попросили піти, усунули з посади заступника голови міської організації.
А потім партія почала деградувати. Якщо в 2010 році Львів та Івано-Франківськ були першими, де підтримували «Свободу», то тепер Львів - на 11 місці за результатами цих виборів.
В партії звинувачують усіх – Садового, газету «Експрес», КГБ, – але не себе. Але ж ми бачимо, що коли щось і робилось [у партії], то для вигляду, для «пташки». Я вважаю, що це був злочин перед виборцями.
Тобто «Свобода» взагалі нічого не робила з 2012 року?
А.Х.: Декларативно, для статистики, звісно, робила. Наприклад, під час передвиборчої кампанії цього року на засіданні фракції усі звітували, що розмістили стільки-то агітаційних наметів. Але де вони стоять, хто там працює, що там роздають – нікого не цікавило. Взагалі під час цієї виборчої кампанії всі сподівались на якесь «авось». І всі ці дії підставили організацію на виборах до Верховної Ради. І через ці дії «Свободи» в міській раді теж.
А що власне не так було в міській раді?
А.Х.: Не потрібно було вв’язуватись у цю війну з усіма, в конфлікти…
Маєте на увазі конфлікт з мером?
А.Х.: І це теж. Якось мене попросили написати статтю, що такий конфлікт у Львові - це добре, що це розвиває місто. Але я так не вважаю, бо коли конфлікт відкритий, це має деструктивну дію. Користь може давати хіба здорова конкуренція, а таке загострення неправильне. Відтоді у фракції мені почали закидати, що я – «людина Садового».
Тобто «Свобода» свідомо йшла на конфронтацію?
А.Х.: Формально напередодні сесії ми збираємось, щось обговорюємо… Але якщо питання вирішене заздалегідь, усім просто кажуть, що за таке питання ми голосуємо, або не голосуємо. Якщо хтось не погоджується, людину «ламають» під різними приводами, тиснуть авторитетом.
Або ж такі люди як Гутник дозволяють собі кричати, погрожувати… [Андріян Гутник, депутат ЛМР, член фракції «Свобода», голова постійної депутатської комісії з архітектури, містобудування та охорони історичного середовища]. Це відбувається в такій манері, що порядним людям навіть не хочеться у це вникати.
С.П.: Багатьом людям кажуть, що саме так буде правильно. Але під час цих виборів вони могли зрозуміти, наскільки це «правильно». Ми це зрозуміли для себе раніше, і говорили про це.
А.Х.: Перевагою нашої організації завжди вважали дисципліну, якою тепер всі прикриваються. І якщо хтось запитує, чому так, а не інакше, йому відповідають – «таке рішення». А рішення не обговорюється, воно виконується. Це така собі маніпуляція.
Хоча, коли я йшов на вибори, ніхто мене не контролював, ніхто не цікавився, не вимагав нічого. Ніхто навіть не телефонував. І дзвонити почали вже тоді, коли я захворів і не прийшов на сесію. Тоді я відчув, що ми потрібні їм як «кнопкодави».
І зараз ми хотіли розійтись по-націоналістичному, не говорячи один про одного нічого, але почались відверті погрози про можливе застосування фізичної сили.
Ви написали у Фейсбуці, що вам погрожували фізичною розправою.
А.Х.: Було й таке. Мені почали говорити: «Або складеш мандат, або ми з тобою розберемось». Це все неадекватна поведінка Гутника, я це називаю «поверненням в 90-ті». Один на один я готовий спілкуватись із ним по-чоловічому, але може бути й так, що мені доведеться зіткнутись і не з ним.
С.П.: Ми хотіли розійтись мирно. Але Любомир Мельничук почав тиснути на нас, щоб ми склали мандати. Але ж ми не можемо цього зробити, нас обирали по мажоритарному округу, ми представляємо мешканців, відповідаємо перед ними. Врешті, це не було одностайним рішенням фракції, як і виключення Андрія та Анатолія...
А.Х.: Після засідання фракції до мене підходили депутати і говорили, що шоковані таким фарсом. Багато хто голосував [за виключення з фракції], потупивши очі в підлогу, а були і ті, хто хотіли вислужитись.
А з керівництвом партії ви про це говорили?
А.Х.: Звісно, що ні. Така ситуація триває вже чотири роки і вона всіх влаштовує. Але той факт, що нас виключили, має змусити замислитись усіх.
Мені важко оцінювати керівництво партії. З Фаріон в мене свої стосунки, вона мене хотіла ще 2012 року виключити з партії.
С.П.: Очищувати партію від чистих людей не можна. Коли ще тільки починався конфлікт, я пропонував провести анонімне опитування та з’ясувати причини проблем. Але мені сказали, що це не на часі, не потрібно. А востаннє мені відповіли, що в нас партія такого типу, що ми повинні виконувати вказівки, а не розводити балаган. Зверху і не уявляють, що твориться внизу.
І чим, на вашу думку, такі пристрасті всередині організації можуть обернутись для партії?
А.Х.: Зараз мають влягтись пристрасті, адже все на емоціях… А потім побачимо. Я для себе ще не визначився, що має бути далі.
Думаю наше «немовчання» нам не подарують і ще більше тиснутимуть. Можуть не тільки з фракції виключити, а й з партії. Хоча якщо це відкриє комусь очі, я готовий.
Але для справжньої люстрації з партії треба викидати одіозних людей, відносно яких найбільше негативу у суспільстві. Ми хочемо, щоб партія була кращою, щоб виконувала те, що декларувала у 2010 році. А зараз у «Свободі» владу взяло «бізнес-крило».
С.П.: Хоча партію потрібно чистити не від «бізнес-крила», а від його абсолютного впливу.
Наскільки правдиві чутки, що через фракцію «Свободи», яка має більшість у Львівській міськраді, бізнесмени «вирішують» свої питання?
С.П.: Про ці процеси ми не можемо говорити, ми займались своєю роботою. І навіть якщо щось подібне мало місце, про це не говорили. Формально нам казали, що в нас є спонсори. Прізвищ нам не озвучували.
А.Х.: Врешті, якщо людина стала багатшою за час депутатства, про неї можна подумати різне. Може ти хороший бізнесмен і заробив, а може й нажився на депутатстві. Але все треба доказати.
С.П.: Але у нашій фракції суттєво збагатились за час депутатства хіба одиниці. Більшість якими прийшли в міську раду, такими й залишились сьогодні.
Свого часу «Свобода» вже пройшла своєрідний ребрендинг. Чи вийде змінити щось в партії зараз?
А.Х.: Тоді були дуже великі дискусії... Молоде покоління сприймало це як компроміс відносно системи, яку треба руйнувати. Але час показав, що цей ребрендинг був правильним. Думаю людям, які залишились, вдасться щось змінити. Інакше їх чекає наша доля.