Книгу-велетень розміром 1 м на 90 см, у розвороті 1, 80 м на 1м.створювали у Центральній дитячій бібліотеці Тернополі протягом 9 місяців. Автором проекту є дитяча письменниця Ірина Мацко.
Долучалися до виготовлення найбільшої рукотворної книги в Україні понад 120 дітей. Представлення книги відбулося в рамках літературного фестивалю. Автор книги вже отримала сертифікат, який підтверджує, що ця книга є найбільшою в Україні рукописною книгою.
За словами заступниці Центральної дитячої бібліотеки Тернополя Надії Швець, проект здійснили для того, щоб найменші читачі бібліотеки побачили, як пишеться і оформляється книга: “ Ми вирішили долучити до процесу створення книги тернопільських школярів – дітей першого і другого класу. У проекті взяли участь понад 120 дітей. Працівники нашої бібліотеки проводили з ними заняття про те, як створюється книга, як шрифти пишуться, як робиться обкладинка. Діти робили ілюстрації до книги. Ми підбирали найкращі малюнки з їхніх робіт до оповідань, які увійшли до книги. Долучалися школярі шкіл нашого мікрорайону, який ми обслуговували. В нас п’ять шкіл. Кожна школа ілюструвала одну казочку. Тут є п’ять казочок.”
“Ми створювали цю книгу-велетень ще для того, щоб батьки разом з дітьми читали її. Формат об’ємний, великий, дітки самі не перегорнуть, потрібна допомога батьків. Спілкування батьків і дітей дуже бракує в наш час”, – каже Надія Швець.
За словами автора проекту Ірини Мацко, спочатку книга створювалася, як проект бібліотеки. Не йшла мова про рекорд.
“Просто хотіли зробити такий проект, щоб долучити дітей до створення книги. Потім коли ми дізналися, що це найбільша рукотворна книга в Україні, звичайно цей проект став ще цікавішим для всіх. Рекорд Гіннеса ми не встановили, у світі є інша книга, яка має три метри висоти. Але в Україні такої книги немає. Наразі це по Україні найбільша рукотворна книга. Вона повністю створена руками – і написано все і малюночки зроблені руками. Для мене була єдина складність те, що неможливо виправити так, як у комп’ютерному варіанті. Якщо була якась помарочка, потрібно було легенько поправити, бо так не перепишеш. Це було найскладніше. Якщо би були помилки, їх було би неможливо виправити. Текст писала я, а діти робили малюнки. Ми вставляли їхні малюнки замість певних слів оповідань”, – каже Ірина Мацко.
До книги-велетня увійшли оповідання тернопільських письменників.
“Ми радилися в бібліотеці і вирішили взяти твори місцевих авторів, щоб їх більше популяризувати. Це прозові твори дитячих письменників”, – додала Ірина Мацко.