У давнину Страсний або Чистий понеділок перед Великоднем для українських жінок починався ще вдосвіта. Це чи не єдиний і останній день, коли оселю та подвір’я можна привести до ладу. У деяких селах Львівщини, а саме на Радехівщині в селі Завидче, і донині дотримуються цих звичаїв. Наші журналісти підготували серію сюжетів про передвеликодні традиції.
У Великий понеділок сім’я Когутів встає рано. У свої 85 Марія і Владислав все роблять самотужки ― прибирають, миють і складають. Старенькі досі дотримуються усіх традицій. Чоловік до ладу приводить подвір’я, а пані Марія оселю.
Їхньому будинку близько сотні років і тут зараз тут все у смутку. Рушники, вишивки та святкові покривала ніхто не виносить. А в п’ятницю ще закривають тканиною і вікна, і дзеркала. А вже прикрашають кімнати лише в суботу ввечері.
«У мене стільки є вишивок, і рушники, і пошивки, але то все вже не потрібне, адже немає кому мені помогти і все то повішати. Але коли я була молода, то в нас весь піст рушників не вішали, а в суботу ввечері робили такі квітки з паперу і чіпали рушники. То робили дівчата. І хата ставала така святкова», ― згадує пані Марія Когут.
Окрім прибирання хати, старенькі нині розпочинають суворий піст.
«Колись готовили чим пісніше, їли чим скромніше. Ну таку квашу парили, я її не вмію робити. Варили пшоняну кашу з биковим молоком ― то сім’я було з коноплі», ― розповідає жінка.
У цій хаті усе готують ще як в старі добрі часи. Тому паска пишніша і м’ясо смачніше.
«Я маю горщики і все готую в печі. І печу, і варю, то коли зі Львова до мене приїздять гості, то кажуть що смачнішого борщу і м’яса ще ніколи не їли», ― хвалиться Марія Когут.
Також жінка каже, що вона завжди до всього приступала з молитвою і піснею. Втім, голос у неї вже той, але на Великдень гаївок ще співатиме.