«У вогняному кільці. Оборона Луганського аеропорту»

Уривок із нового видання про початок російсько-української війни

29 липня

У видавництві «Фоліо» вийшла друком книга «У вогняному кільці. Оборона Луганського аеропорту». Вона стала результатом першої в Україні спроби зібрати та проаналізувати свідчення безпосередніх учасників однієї з найгероїчніших і найтрагічніших операцій початку російсько-української війни, що досі лишається маловідомою для більшості українців.

У документальній хроніці описуються події, пов’язані з обороною міжнародного аеропорту «Луганськ» та прилеглих населених пунктів (квітень - початок вересня 2014 року), а також події, що передували окупації Луганська.

Команда волонтерів зібрала спогади понад 140 учасників та очевидців тих подій - військових, волонтерів, місцевих мешканців, працівників міліції та аеропорту, медиків, - а також унікальні фотографії та картосхеми, що ілюструють військові операції, які відбувалися навколо летовища. Книга містить коментарі військових дослідників, офіцерів та експертів із аналізом основних подій, а також перелік загиблих українських бійців із різних підрозділів.

Пропонуємо уривок із нового видання.

***

14 червня. Точка неповернення

Приблизно з 11 червня всі наземні шляхи до аеропорту були заблоковані. Тому командуванням було ухвалено рішення використовувати повітряний шлях для забезпечення оборонців аеропорту і для переміщення особового складу. Ранковий рейс 13 червня із десантниками 80-ї бригади приземлився благополучно, проте військовим було відомо, що вже на той момент це було вкрай небезпечно.

У ніч проти 14 червня 2014 року під Луганськом сталася жахлива трагедія. Тоді Україна понесла найбільші втрати на першому етапі війни. При заході на посадку було збито військово-транспортний літак Іл-76, у результаті чого загинуло 49 осіб - 40 військовослужбовців 25-ї окремої повітряно­-десантної бригади та 9 членів екіпажу. Цей момент вважається «точкою неповернення» - початком справжньої війни у секторі «А».

Тоді вже нам було відомо, що противник має таку зброю, яка дозволила б збити літак. Заховати той переносний зенітно-ракетний комплекс можна і в хаті. А щоб зробити таке, необов’язково бути російським кадровим військовим, але треба бути підготовленим і мати досвід пусків з цих систем. І якщо був відкритий кордон з Росією і є «Гради» - то чому б не ПЗРК? Скільки бортів до того сідало - все було добре. Десь бортів п’ятнадцять сіло, мабуть.

Павло Ільців, капітан, 80 ОАЕМБр

***

Тієї ночі в аеропорту мало приземлитися три військові літаки. Борти вилетіли з Дніпропетровського летовища приблизно о 23-й годині. Перший борт приземлився успішно, другий («777») було збито, а третій розвернувся.

Нас три борти тоді відправили. Наш підрозділ з чотирьох чоловік мав летіти на другому борті (який було збито. - ред.), але через те, що там не було багато місця, нас пересадили на перший борт. Бо на другий борт привезли ще волонтери бронежилети, каски і тому подібне. І туди усе це завантажили, а нас пересадили на перший борт, тому що там було місця більше. Тобто, можна сказати, нам дуже пощастило.

Ще 13 червня зранку планувалося у нас заняття з укладання парашутів. Почали складати, а потім сказали: відбій, збирайте речі і на виїзд. Ми виїхали в аеропорт, десь, напевно, після обіду. Десь до вечора знаходилися в аеропорту, а потім - на виліт. І як прилетіли, тоді я вже зрозумів, що реальна війна йде. У нас була екстрена посадка - в усьому літакові і людей кидало, і техніку кидало.

Приземлилися, відкрили рамку, й одразу надійшла команда «всі на вихід», без речей, без нічого, щоб ніхто не затримувався. Всі повискакували, побачили позаду - заграва яка від другого борта. Потім уже трохи заспокоїлися. Хтось із командирів сказав, що збили другий борт. Почали вивантажувати речі, техніку. І воно не те щоб безлад, просто незрозуміло, що до чого, що куди. Світла ж немає. Збоку дивишся - машини якісь їдуть теж без світла. Воно так аж мандраж пішов по шкірі. Коли сказали, що наші їдуть за нами, так ми речі повантажили, літак розвернувся і пішов на відстій, а ми поїхали у приміщення там, де жили хлопці.

Олександр Кузьменко, солдат, 25 ОПДБр.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
Інститут літератури підтвердив плагіат у докторській дисертації головреда журналу «Всесвіт»
Польські футбольні фанати вивісили банер «Львів – колиска польського футболу»
«Найбільше україномовне місто світу повинне мати динаміку розвитку»
Угорщина контактує з потенційними переможцями майбутніх виборів в Україні
Перший тайм 1:1
Двоє медиків, які у Львові постраждали в ДТП, у важкому стані
Головні новини Львова за 15 листопада
Львівське кафе увійшло до списку найкращих веганських закладів світу
Виділені атовцям ділянки біля Львова скупила створена два тижні тому будівельна компанія
Львівська мерія не погодила підвищення вартості проїзду у маршрутках до 8 грн