Якби йому дали простір 2 на 2 сантиметри, він помістив би туди цілий Всесвіт. Відомому графіку Володимиру Пінігіну цими днями виповнилося б 75. До цієї дати в «Зеленій канапі» його виставка «Рік без генія».
У його доробку – близько 120 групових – регіональних і міжнародних – виставок. 12 персональних: не лише на пострадянському просторі, а й в Бельгії, Голландії, Німеччині, Сполучених Штатах. А талант свій розпізнав митець ще малим в тодішньому Ленінграді, коли навчався у художньому гуртку при «Ермітажі».
«Там я почав займатись малюнком-живописом. І з того часу я повірив, що, може, з мене художник якийсь вийде», – згадує корифей графічної школи Володимир Пінігін.
У «Зеленій канапі» рідні зібрали роботи, які Володимир Пінігін створював ще від сімдесятих років минулого століття. Вони часто пророчі, як і цей цикл про Крим.
Він малював і передчував навіть Чорнобильську катастрофу. І попри те, що у тридцять три був прийнятий до Спілки художників Радянського Союзу, яка мала возвеличувати соціалістичний лад, знаходив можливість вимальовувати те, що мучило зі середини. Так з’являлися тоді комахи-монстри, як символи монстрів, що живуть всередині нас чи системи.
«Батько просто відчував всю трагічність світу, в якому він жив. І ці речі, може, навіть не були усвідомлені. Але, коли в 90-их роках система почала падати і кришитися, то, думаю, багато людей ппочали розуміти, що це було передбачення», – каже художниця, донька Володимира Пінігіна Іветта Ключковська.
Пінігін працював у книжковій і станковій графіці, плакаті, дизайні, сценографії. А напередодні нового тисячоліття – в офорті, травленні. Ілюстрував книжки Жуля Верна, Герберта Уеллса, Рея Бредбері, Карела Чапека. А ще Пушкіна, Гемінґвея, Гашека. Роботи, як і автопортрет його, можна розшифровувати не одну годину.
«Тут є рік його народження 1941, є перст, який спускається на нього, що стрілкою вказує з чим буду пов’язане його життя –зі Львовом. Отут ми бачимо вежу львівську. І мішень – це те, як художник почуває себе в Радянському Союзі, мішенню», – додає власниця галереї «Зелена канапа» Олеся Домарадзька.
Онук митця хоче, аби праця дідуся не припала пилюкою по смерті. Тож оживив дідусевих героїв.
«Тут представлені тільки перші 5 хвилин самого мультфільму. Але чим цікавий даний проект? – Що в короткі строки для великої аудиторії представити його творчість, щоб вони зацікавились», – розповідає куратор виставки, онук Володимира Пінігіна Максим Ключковський .