Нещодавно зірки української естради повернулися з туру «Підтримаємо своїх». Багато виконавців у зв’язку із сумними подіями в Україні скасували або перенесли свої концерти, проте вирішили не сидіти без діла, а зробити усе можливе, аби хоч якось допомогти нашій армії, піднести її бойовий дух.
Тому артисти спільно з агентством “Євромедіа” вирішили об’єднатися та поїхати в місця сутичок, госпіталі, звільнені міста, де їхнім концертним майданчиком стане просте поле, ангар, наметове містечко. До цієї ідеї долучилися такі виконавці, як Марія Бурмака, Руслана, Злата Огнєвіч, Анастасія Приходько, Марія Яремчук, Володимир Ткаченко, Тоня Матвієнко, Арсен Мірзоян, Павло Табаков, Юлія Лорд, Дмитро Оськін, Геннадій Попенко, Ейва, Андрій Kishe, Марія Чеба, гурти “ТаРута”, “Куку Шанель”, “Без Обмежень” та “Пара Нормальних”.
Як заявили організатори, тур проходив у три етапи, за час яких концерти відбувалися як і на території житлових містечок для бійців, так і на площах міст, ну і, звісно, на території госпіталів, де надається допомога для поранених. Артисти побували в таких містах, як Дніпрпетровськ, Маріуполь, Сватове, Сєвєродонецьк та в багатьох інших.
Самі виконавці зазначили, що для них головне – поспілкуватися з героями, адже кожен з хлопців, який бере участь в АТО – це герой України. Артисти хотіли від імені усієї країни висловити вдячність кожному учаснику АТО, підтримати рідних військових, відволікти наших хлопців.
Напевно, неможливо передати ті емоції, які панували під час виступу кожного виконавця. Щоразу по-особливому звучав гімн, котрий солдати виконували разом з Русланою.
Виконавець Ярмак був надзвичайно вражений, коли у звільненому Сєвєродонецьку діти у вишиванках співали разом з ним «Моя страна не упадет на колени…», від цього видовища просто-таки мурашки бігали по тілу. Спіпак сказав, що впевнений, що кожен з цих дітей став справжнім патріотом, проте шкода, що це відбулося завдяки таким кровавим та жахливим подіям.
Виконавці, як виявилося, чудово пристосовані до польових умов, чоловіки з великим ентузіазмом працювали на польовій кухні. Деколи артистам доводилося спати на стадіоні, а одного разу довелося пройти пішки цілих 12 кілометрів! Проте жодних претензій ніхто не пред’являв. Усі знали, що працюють не заради грошей, і були вкрай задоволені своєю діяльністю. «Наші «труднощі» ніщо в порівнянні з тим, що доводиться терпіти та бачити нашим військовим. Заради того, щоб підтримати їх та поспілкуватися з ними, ми ладні зробити набагато більше» - саме так відгукнулися зірки нашої естради про незвичні умови.
Багато виконавців помітили неймовірні зміни, які відбулися у звільнених містах. Кожен приходив на концерт якщо не у вишиванці, то з національної символікою, і це викликало велику хвилю емоцій. Люди зрозуміли, що їх жахливо обманювали, користувалися їхньою довірою. Тому зараз кожен з них намагається зробити все можливе, аби такого більше не повторялося. Вони побачили, що попри все на них не очікують жодні репресії, ні культурні, ні мовні, ні будь-які інші. Натомість до них приїжджають артисти з благодійними виступами і нагадують, що Україна – це єдина дружня сім’я. Вони зрозуміли, що не існує «Бандерівців – фашистів», є просто люди з іншими переконаннями, але заради свободи рідної землі вони готові віддати своє життя. Багато людей повертаються додому, адже змушені були на деякий час втекти, і розповідають про те, як їх приймали, яке тепло їм дарували, як люди робили все можливе, аби вони почували себе, як вдома. І хоча добро доволі часто забувається, я впевнена, що цього разу зовсім інша ситуація.
Багато виконавців намагалися виступати разом з нашими бійцями. Наприклад, Олег Скрипка, котрий приєднався до туру в Дніпропетровську, сказав, що приїхав без музикантів, адже був впевнений, що глядачам вдасться їх замінити. Як ми вже згадували, гімн України з Русланою щоразу викликав сльози, проте плакали усі, навіть артисти, котрі були поза сценою. А от автографи співачка роздавала не на звичних папірцях, а на всьому, що пропонували бійці: на бронежилетах, автоматах, пляшках з водою, на тілі, на шлемах. Хлопці сказали, що через виконання маневрів папірці можуть загубитися, а вони завжди хочуть мати при собі нагадування про турботу та підтримку, яку їм приділили.
А от Тоні Матвієнко наші пілоти тактичної авіації в Дніпропетровську розповіли цікаву історію. Коли вона виконала пісню «Ой летіли дикі гуси», наші хлопці сказали, що дуже часто жартома співають цю пісню під час радіопереговорів, коли на їхньому шляху зустрічається зграя пташок. «Приємно, коли чуєш подібні історії – ділиться враженнями співачка. – Приємно, коли відволікаєш бійців та їхніх дружин та дітей від сьогоднішньої ситуації. Їм зараз справді надзвичайно важко, і дуже шкода, що ми мусимо переїжджати з одного місця на інше. Адже коли вирушаєш, розумієш, що зараз для хлопців знову настануть страшні, криваві будні.»
«Я вклоняюся перед кожним нашим глядачем – каже Марія Яремчук. – Ми завдячуємо їм своїм життям, мирним небом над головою, взагалі всім. І я надзвичайно горджуся нашими чоловіками. Мені досі не вдається зрозуміти, як їм вдається поєднувати у собі стільки мужності та відваги, але водночас бути співчутливими та щирими. Для нас велика честь виступати перед ними, але ми розуміємо, що любов та підтримка – це те найменше, що ми можемо їм дати.»
Про зміни у східних регіонів розповіла і Анастасія Приходько: «Коли ми їхали в цей тур, ми розуміли, що це може бути небезпечно. Особливо нас лякав третій етап, який мав пройти по щойно звільнених містах та селищах Луганщини. Звісно, ми розуміли, що люди розчарувалися в Росії, але не були на 100% впевнені в тому, що нас вони приймуть з особливою радістю. Нам проводили багато інструктажів з правил безпеки, але все було дарма. Коли ми приїхали у Сватове, котре об’єдналося проти терористів та не пустило їх на свою територію, нас зустріли з українською символікою, ми віталися виключно «Слава Україні – Героям Слава!», атмосфера була просто надзвичайна. Я дуже щаслива, що ми провели цей тур, і хоча ми вже з нього повернулися, думками все одно ще перебуваємо в ньому. Особисто я не знаю, коли я зможу переключитися на щось інше. Велике дякую всім, хто був разом з нами та підтримував нас. Слава Україні!»
Віталій Пастух, музичний продюсер туру, був вражений тим, що розповідали йому люди. «Луганщина – моя Батьківщина, і мені було боляче слухати про те, як людей під дулами автоматів змушували підкоритися ЛНР. «Зелені чоловічки» мали зброю, проте духу в них не було, тому здебільшого отримували відповідь «ні» та інструкцію і побажання про подальший шлях пересування терористів. Звісно, нелюди не залишалися в боргу, через що багато людей було побито, викрадено та вивезено. Сподіваюся, що такого більше ніколи не повториться.»
Фронтмен гурту MED HEADS Вадим Красноокий був щасливий, що приєднався до туру у Сєвєродонецьку. «Наш тромбоніст Валерій Чесновков – уродженець цього міста, тому атмосфера була просто неймовірною. Усі ми пережили дуже нелегкі часи, і зараз найважливіше – обмінюватися позитивною енергетикою. Глядачі чудово нас прийняли, а також робили нам приємні сюрпризи. Наприклад, Тоня Матвієнко зустріла свого чотириюрідного брата, якого не бачила жодного разу в житті, ну а про автографи, фотографії та спільне виконання пісень вже й нічого говорити. Хочу подякувати організаторам туру, адже вони зробили справді велику справу, а також висловити підтримку усім, хто постраждав в АТО. Ми щиро сподіваємося, що це все скоро закінчиться.»
Протягом туру артисти встигли дати близько 15 концертів. Вони відвідали велику кількість госпіталів, військових таборів, змогли поспілкуватися з великою кількістю бійців та їх родичів.
Наші хлопці були дуже вдячними за підтримку, під час виконання українських пісень по їхніх мужніх обличчях стікали сльози, вони просили артистів приїжджати ще. Виконавці пообіцяли, що намагатимуться робити все можливе, аби такі тури проводилися частіше.