З кожною виборчою кампанією українські політики дедалі менше можуть запропонувати виборцям. Причому йдеться навіть не так про обіцянки конкретних дій, що їх вони конче виконають (продадуть Одеський припортовий завод, приватизують «Укртелеком», ліквідують проституцію), як про символічні месиджі, за якими криється ідеологічна складова того чи того кандидата. Однак робота у сфері символічного ведеться настільки ж несистемно й невміло, наскільки блідими й ідеологічно порожніми є фігуранти виборчого процесу.
Повернута у профіль хрестоматійна парсуна Януковича, яка ще кілька тижнів тому обіцяла «вирішити проблему», що її пильний виборець поставив перед кандидатом за допомогою гарячої телефонної лінії, кілька днів тому змінила позу. Сьогодні на білбордах Янукович в анфас пропонує нам на тлі мапи нашої країни новий месидж: «Україна для людей».
Найлегше сказати, що відбулося цілковите сповзання в смисловий абсурд і нонсенс. Учинити так було б найпростіше, оскільки будь-якій людині, здатній тверезо мислити, якщо це, звісно, не обтяжений методологічними заготовками московський іміджмейкер, зрозуміло, що таке гасло – свідчення повного безсилля. Безсилля наповнити порожню від тривалого використання політичну оболонку лідера Партії регіонів новими сенсами. Це очевидно, як і те, що жодної ідеології ні Партія регіонів, ні її лідер, хоч як старанно не виписуй їхні програмні положення, не мають. Окрім, звісно ж, ідеології перебування при владі. Втім, не має її ні Юлія Тимошенко, ні Віктор Ющенко, ні Арсеній Яценюк. Тому сьогодні гасло «Україна для людей» більшості видається приблизно такою ж локшиною, як і ющенківське гасло «Бандити сидітимуть у тюрмах» або бютівське – «Справедливість є. За неї варто боротись» За смисловим навантаженням, а відтак і за стосунком до реальності, ці слова так наповнені сенсом, як, наприклад, твердження «Завтра буде сонячно, якщо зійде сонце».
Однак справжні таємниці відкриваються лише із заглибленням у суть сказаного. Бо що насправді Віктор Янукович хотів донести до людей гаслом «Україна для людей»? Гадаю, як і в кожному месиджі, тут можна застосувати всі можливі методи інтерпретації. Інакше – для чого вони все це нам говорять із білбордів? Невже лише для того, щоб ми все це покірно «схавали» і, як щурі за Нільсовою дудкою, попрямували до виборчих дільниць, намалювавши хрестик навпроти їхнього прізвища? Ні, нам пропонується таємний шифр, який треба прочитати поміж рядків.
Пам’ятаючи про непрості стосунки регіонального кандидата із законом у молоді роки й деяке знайомство з кримінальним світом, можна припустити, що ключ до розгадки цього гасла криється якраз у його несвідомому. За Фройдом, саме несвідоме відіграє роль такого собі звалища, куди витісняються різноманітні фобії та соціально несхвальний зміст минулого життя. Звісна річ, між свідомістю й несвідомим не існує чітких кордонів. Тому з високим ступенем імовірності вкрадена у дитинстві з крамниці коробка цукерок може відбитись у дорослому житті. Такі речі не лікуються ні походами до психоаналітика, ні щирими сповідями, ні гіпнозом.
Отже, коли Янукович пропонує нам гасло «Україна для людей», він, водночас, і знає, і не знає, що саме прагне донести. Адже «Україна для людей» – гасло універсальне, хоч як його поверни. Якщо вважати «Україну» синонімом держави, то за будь-яких розкладів держава слугує людям. Бо хіба міністри, депутати, чиновники не люди? Люди! Тут помилки немає. Водночас під словом «люди» мається на увазі щось дуже добре. Янукович чи то задля лаконічності фрази, чи то з інших міркувань навмисно не вдається до займенника «всіх». Оскільки не всі люди – добрі й гідні. Тому, наважуся припустити, що під «людьми» розуміється соціальна група обраних осіб. І тут у пригоді стає лексикографічна література, здатна пролити на поняття «люди» якнайяскравіше світло.
У першому-ліпшому онлайновому російськомовному словнику блатного жаргону (фені) кожен допитливий дослідник може зробити чимало цікавих відкриттів. Одне з них і відповідає нам на запитання, що ж то воно може бути у випадку Януковичевих «людей». Я поліз туди шукати це слово від якогось інтерпретаційного безсилля, але, здається, знайшов для себе відповідь на це складне запитання. Так, там є пояснення жаргонного слівця «люди»! Чорним по білому лаконічно написано: «Люди – воры». І нехай з мого боку це може виглядати натяжкою, перебільшенням або гіперболізацією. І нехай це чистісінька над-інтерпретація, здійснена на злобу дня. Але чомусь таке тлумачення гасла Януковича мені видається найбільш адекватним. Особисто я схильний вважати це реальною спробою надати порожній оболонці конкретний ідеологічний зміст.