Дедалі частіше бачу коментарі на кшталт «Україна – не центр Всесвіту», «Захід нікому нічого не винен», «Україні і так допомагають безпрецедентно, а ви ще права качаєте» тощо.
Я сам ненавиджу піонерські гасла, але не треба впадати в іншу крайність. Так, прямо зараз Україна – центр Землі, уявіть собі. І це не смішно. Ситуація наприкінці 2021 року радикально змінилася, хоча деякі все ще неначе у 2016-му живуть.
Що було раніше? Ми клянчили, Порошенко бігав по всьому світу і розповідав, що ми захищаємо Європу, на Заході ввічливо вдавали, що вірять, а ми вдавали, що віримо в їхні обіцянки підтримувати Україну в її прагненнях. Тому що ніхто не вірив у наш щит. Усім було зрозуміло, що Путін реально не загрожує «партнерам» у Європі, а вони нам допомагають із жалю. Я тут згадав про Порошенка не заради якогось прихованого закиду на його адресу – на той момент ситуація об'єктивно виглядала так: рятуйте, допоможіть.
Наприкінці 2021 року Путін пішов ва-банк і почав відкрито загрожувати не лише Україні, а й усій Східній Європі – збирайте, мовляв, свої натовські манатки та валіть до кордонів 1997 року.
І 24.02.2022 він підтвердив, що не блефує. А далі, вибачте, що змушений повторювати очевидні речі, Київ не здався за три дні, на превеликий подив на Заході. І повномасштабна війна триває вже майже 4 місяці без визначних успіхів «другої армії світу».
Україна вимагає важких озброєнь й отримує їх явно в недостатньому обсязі. І тут ми повертаємося до питання, хто кому винен.
Ще раз нагадую, що Путін викотив ультиматум не одній Україні, а взагалі блоку НАТО. І довів, що збожеволів по-справжньому, а не клеїть дурня.
А якщо ви хочете поговорити про «безпрецедентну допомогу», не можна не згадати Афганістан («Видатки в Афганістані, за оцінками дослідників Університету Брауна, становили понад 300 мільйонів доларів на день протягом 20 років», – сказав президент Джо Байден). Ось це витрати, я розумію. І що їм це дало? Порівняйте з нами.
Американська зброя сама собою не гарантує перемогу. Особливо в гомеопатичних дозах. Ви кажете, нам нічого не винні? Ну ок, змоделюємо ситуацію – дивним чином виявляється, що чотирьох хімарсів Україні не вистачило, щоб зупинити Путіна, російська армія повільно, але впевнено розбила найбоєздатніші українські війська за рахунок кратної переваги в артилерії.
Західні лідери продовжують жувати соплі, вибачте, всіляко уникати ескалації.
До чого це призводить у перспективі:
1. Будь-яка велика країна бачить, що володіння ядерною зброєю гарантує безпечний напад на менших сусідів, якщо не брати до уваги економічних санкцій. «Головне, щоб не було ескалації».
2. Китай бачить, що навіть економічно нікчемна Росія впоралася зі своїм військовим завданням, а йому з Тайванем тим більше ніхто не завадить.
3. Всі інші країни розуміють, що закритий ядерний клуб вмиває руки і «нікому нічого не винен», а це означає, що буде новий переділ світу.
4. Зброя масового ураження тепер потрібна всім для безпечного виживання або безпечного нападу, треба таємно робити ядерну зброю.
5. Криза з продовольством вже є, криза з біженцями може посилитися. Що ще?
Ну що, все ще ніхто нічого не винен? Ок, ідіоти заплатять утричі, але пізніше. Чемберлен з Даладьє не дадуть збрехати – вони теж нікому не винні були, напевно. Ми вже в одному човні, як би хтось на Заході не сподівався, що його проблема не торкнеться, навіть якщо Україна програє. Путін не вічний, але без демілітаризації РФ проблема не розсмокчеться все одно. Тим більше ніхто не просить озброїти ЗСУ для походу на Москву.
Тут ви знову нагадаєте – у Путіна є ядерна зброя! І що? Он Азербайджан розібрався з Вірменією у 2020 році і Путін зі своїм ОДКБ вмився разом з ядерною зброєю. Так само, як він умився, коли турки збили російський літак.
Умиротворювали агресора 8 років з 2014-го (а точніше, 14 років з 2008-го), постачали західні комплектуючі для озброєнь в обхід санкцій, будували «Північні потоки», своїми руками зміцнили залежність від «Газпрому», фактично своїми грошима сформували величезні резерви російської економіки. «Ми нікому нічого не винні»? Серйозно? Це я ще про Будапештський меморандум нічого не кажу.
І у зв'язку із цим мене вражають наші українські патріотичні громадяни, які досі переживають, як це проклятий Зеленський сміє когось критикувати, хоч він міг три місяці рити окопи, коли нас попередили. Зеленський поганий, я не заперечую, але як окопи розв’яжуть проблему відсутньої артилерії зараз? Звідки вона візьметься? У нас її мало, а росіян багато.
Я повністю поділяю критику Зеленського щодо конкурсної комісії САП, наприклад, але це також ніяк не пов'язано з артилерією, це зовсім інша історія, пов'язана з процедурами ЄС. Хай там давлять – не питання.
Навіщо ви підтримуєте цю західну бездіяльність чи сприймаєте як даність, я не розумію. Бо ви думаєте, що Байдену видніше, він там щось знає про здоров'я Путіна? Байдену вже було видніше в Афганістані та в Україні (Київ упаде за 96 годин або скільки там вони нам дали).
Я розумію, що вас бісить, коли наші політики перекладають відповідальність на «поганий Захід» і ви, напевно, в цьому бачите наративи Портнова (до речі, де він? може, до нього ракета прилетіла, мовчить уже стільки місяців, хвилююсь за нього).
Тож за всіх недоліків команди Зеленського в питанні постачання озброєнь вони мають рацію. І якби українські дипломати не тиснули, а принижено просили, то нам і досі гаубиць не дали б. Тому розв’язання проблеми не в тому, щоб сподіватися на всевидящого дідуся Джо, він теж не святий, скажімо м'яко.
Я не бачу жодної причини, щоб розчулюватися: «ах, яке щастя, вперше після Другої світової у Європі така масштабна військова допомога». Тому що така війна також у Європі вперше після ДСВ. Вони допомагають не лише нам, а й собі.
Коротко кажучи. Я розумію деяких емігрантів, яким подобається поблажливо розповідати варварам, які залишилися на батьківщині, про реалії першого світу. Але спробуймо вже потихеньку приймати нову реальність, де ми дійсно маємо право вимагати і не боятися, що хтось образиться. Це дитсадок!