У період Нового часу серед тогочасних мислителів визріла концепція, яка отримала назву теорії суспільного договору. Суть її у тому, що людська спільнота розглядалася як самоорганізоване співтовариство, яке живе за раціональними законами спрямованими насамперед на виживання.
У громадянському стані виникає потреба у формуванні інституції, яка стане третейським суддею у непростих відносинах між людьми, захистить їх від свавілля сильніших, зробить життя унормованим та прогнозованим. І такою інституцією, на думку мислителів Нового часу, була Держава.
З тих пір суспільні відносини трактуються не як сакральні, а цілком раціональні, навіть прагматичні – я жертвую своєю свободою на користь держави – натомість держава гарантує мені захист від свавілля й право на життя. В цьому, якщо коротко, й полягає суть Суспільного договору.
Звичайно, сьогодні людська думка пішла значно далі в розумінні ролі та суті держави, але основна ідея залишається незмінною – відносини між державою та громадянином є двосторонніми. Громадянин бере на себе певні обов'язки перед державою, але й держава має певні обов’язки перед громадянами. Якщо ж одна з сторін не виконує взятих на себе зобов'язань – інша сторона вправі відмовитись від укладеного договору.
Відносини держава-громадянин, які сьогодні склалися в Україні навіть формально не виконуються правлячою верхівкою. Не забезпечуються належні економічні умови життя громадян, що штовхає їх до економічної еміграції, не функціонує в інтересах громадян жоден соціальний інститут (рівень освіти, науки, медицини, соціального забезпечення нижче плінтуса), корупція та зловживання владою досягли критичних масштабів.
І між тим усі ці суспільні негаразди серед аналітиків ще не вважаються критичними – до тих пір, поки влада забезпечує дотримання порядку й захищає життя своїх громадян.
Події, які сьогодні відбуваються у Врадіївці переконливо висвітлили нездатність влади забезпечити й це. Всупереч постійному зростанню чисельності та фінансування, саме правоохоронні органи у нинішньому їх вигляді становлять найбільшу небезпеку для громадян – звідси найнижчий рейтинг довіри до них.
Засновані на хабарництві, кумівстві, підлабузництві, непрофесійності й цілковитій безкарності вони переродились із органів для захисту людей у органи свавілля над людьми. Держава системно й постійно порушує головний пункт Суспільного договору – захист права на життя. І у такому випадку, як зазначає Т. Гоббс, право громадян на повстання є виправданим! Що ми власне спостерігаємо у Врадіївці.
Однак дивує інше – мовчання тепер вже об’єднаної опозиції. Де вишколені у битвах за депутатські мандати своїх однопартійців свободівці? Де спокійна але така потужна сила Удару? Де завжди такий гострий у своїх висловлюваннях на адресу влади Яценюк? Де з своїми вилами суперрадикальний Ляшко?
Ви обіцяли ЇХ зупинити! Або виконуйте свої обіцянки або зізнайтесь у власній неспроможності! Зрештою останнє видно навіть й без ваших зізнань. Як і всю нікчемність нинішньої влади. Врадіївка лише початок. Далі буде. Українці довго запрягають – але швидко й відчайдушно їдуть!